Безпека життєдіяльності

Затверджено:

Директор _______________________

 

«____»____________________ 201__р.

 

 

Програма вступного інструктажу

з безпеки життєдіяльності для учнів, гуртківців.

 

І. Загальні відомості про навчальний заклад, його структуру(кабінети, лабораторії, майстерні, спортзали тощо). Види та джерела небезпеки в навчальних приміщеннях, на спортивних майданчиках, навчально - дослідних ділянках тощо.

Програму вступного інструктажу розроблено відповідно до „Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу”, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 № 563.

Загальні відомості про навчальний заклад_____________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

(де знаходиться навчальний заклад, адреса ЗНЗ, кількість поверхів, кількість навчальних кабінетів, профілі навчання у закладі).

У навчальному закладі для учасників навчально - виховного процесу організовано _____________________________________________________

________________________________________________________________

(графік роботи гуртків).

Час початку і закінчення занять в закладі освіти встановлюється у відповідності з навчальним розкладом і затверджується директором. Обов’язковим  є навчання учнів безпечним умовам праці та інструктування з безпеки життєдіяльності. Проведення інструктажів та перевірка знань з питань техніки безпеки здійснюється у межах навчальної програми і оформлюється відповідно у журналі інструктажу. Перед початком навчальних занять один раз на рік, а також при зарахуванні або оформленні до закладу освіти (закладупозашкільної освіти) учня проводиться вступний інструктаж з безпеки життєдіяльності та фіксується у класних журналах. Учні, які інструктуються, розписуються в журналі, починаючи з 9-го класу. Виконання вимог правил з техніки безпеки учнями є обов’язковим у роботі, спрямованій на організацію безпечних та здорових умов праці учнів, під час проведення занять у навчальних кабінетах, кабінетах підвищеного ризику: майстерні (знаходиться на І поверсі, окреме приміщення), спортивному залі (знаходиться на І поверсі); кабінетах: хімії ( знаходиться на ____ поверсі), фізики ( знаходиться на _____ поверсі ), біології ( знаходиться на ____ поверсі),  іінформатики ( знаходиться на ____ поверсі), тирі. Усі кабінети підвищеного ризику, спортивний майданчик, навчально-дослідна ділянка є обєктами небезпеки, тому необхідно дотримуватися Правил безпеки під час роботи.

У кабінетах фізики та хімії учням забороняється працювати із реактивами, електричними та іншими нагрівальними приладами без догляду вчителя, керівника. Забороняється використовувати електроприлади із пошкодженою ізоляцією, зберігати біля них легкозаймисті рідини, обгортати папером або тканиною електричні лампи, заклеювати ділянки електропроводки легкозаймистою тканиною, папером; працювати на несправному обладнанні. Під час практичних та лабораторних занять у кабінетах підвищеного ризику виконувати лише ту роботу, з якої пройдено інструктаж, чітко дотримуючись вимог інструкції з охорони праці. У хімічній лабораторії при виявленні запаху газу повідомити вчителя.

Відповідно до графіка територіальних медичних об’єднань у навчальному закладі проводяться щорічні поглиблені огляди школярів.

Для підлітків віком 16-17 років встановлені такі граничні норми переміщення та підіймання важких речей: для юнаків – 12,6 кг; для дівчат – 6,3 кг.

ІІ. Загальні правила поведінки під час навчально - виховного процесу. Обставини та причини найбільш характерних нещасних випадків, що сталися в навчальних закладах.

Безпека життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу в закладі ґрунтується на свідомому і сумлінному виконанні правил. Основні види життєдіяльності в закладі освіти - це праця, навчання, гра, творчість. Під час знаходження в навчальному закладі потрібно усвідомлювати наслідки своїх дій, щоб не створити небезпечну ситуацію, виробивши відчуття особистої безпеки та безпеки оточуючих; розуміти те, що безпека, перш за все, залежить від кожної людини, її ставлення до навколишнього середовища та інших людей. У процесі навчання учні оволодівають різними виробничими професіями, їх залучають до суспільно корисної, продуктивної праці.

Усі учасники навчально – виховного процесу при зарахуванні до закладу освіти і в процесі здобуття освіти проходять інструктаж (навчання) з питань безпеки життєдіяльності, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, правильних дій при виникненні надзвичайної ситуації, правил дорожнього руху.

Учні, вихованці закладу освіти зобов’язані :

• Виконувати вимоги з безпеки життєдіяльності, передбачені відповідними правилами та інструкціями, дотримуватися дисципліни, навчатися сумлінно;

• Берегти обладнання, інвентар, матеріали, навчальні посібники тощо, бережливо ставитися до майна школи;

• Сумлінно дотримуватись правил особистої гігієни і санітарних норм на місці праці;

• Виконувати лише ту роботу, яку доручив учитель, керівник;

• Не входити до навчального кабінету без дозволу вчителя;

• Не підходити до відкритих вікон, починаючи з ІІ поверху;

• Не бігати в класах, коридорах навчального закладу під час навчально-виховного процесу;

• Не підходити близько до внутрішніх балконів та не перехилятися через них, не спускатися перилами сходів;

• Не допускати грубощів, образ, застосуванні протиправних дій у вирішенні конфліктних ситуацій до оточуючих;

• Не приносити до школи небезпечні предмети (ріжучі, колючі, вибухові, вогненебезпечні предмети, газові балончики, петарди та інше);

• Не палити;

• Під час проведення уроків не покидати навчальний кабінет без дозволу вчителя;

• Не виносити зі школи матеріальні цінності;

• Співпрацювати з адміністрацією навчального закладу щодо створення безпечних умов для навчання (повідомляти про всі недоліки, які можуть призвести до небезпеки життєдіяльності під час навчально-виховного процесу.

Рекомендації щодо поведінки учнів:

• Під час навчально-виховного процесу учням слід намагатися діяти так, щоб не викликало неприємних почуттів  інших людей:

• Перш ніж щось зробити чи сказати, слід оцінювати наслідки своєї поведінки за допомогою почуттів.   Для цього уявити, як розвиваються події і які виникнуть почуття у оточуючих (вчителів, адміністрації навчального закладу, учнів);

• Якщо ці почуття неприємні, такий варіант поведінки неприйнятий, слід обрати інший;

• Якщо ці почуття приємні, даний варіант є прийнятним.

Обставинами та причинами найбільш характерних нещасних випадків є:

• Травмування внаслідок протиправних дій інших осіб (бійки між учнями під час перерв у коридорах, на вулиці);

• Невиконання учнями, вихованцями правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в спортивному залі та на майданчику;

• Невиконання учнями вимог інструкцій з безпеки життєдіяльності (біг по коридорах під час перерв, дитячі пустощі під час прийому їжі в їдальні).

Виконання вимог інструкцій, нормативних актів з безпеки життєдіяльності, правил безпечної роботи під час навчально-виховного процесу, співпраця з адміністрацією навчального закладу щодо створення безпечних умов для навчання є запорукою безпеки вас і оточуючих .

ІІІ. Вимоги пожежної безпеки в навчальному закладі. Знайомство з Правилами пожежної безпеки для закладів, установ організацій і підприємств системи освіти України. Правила поведінки під час пожежі в навчальному закладі.

Кожен учень зобов’язаний знати і точно виконувати правила пожежної безпеки, а при виникненні пожежі, заспокоївшись, виконувати вимоги інструкції та вказівки дорослих щодо виходу у небезпечне місце від вогню. У приміщеннях та на території закладу освіти забороняється палити і розкидати запалені сірники, застосовувати в приміщеннях відкритий вогонь (паяльні лампи, факели тощо). На території навчального закладу не дозволяється розкладання вогнищ, спалювання сміття, відходів, пакувальних матеріалів.

Слід постійно утримувати робоче місце в чистоті. Використовувати пожежні рукавиці, пожежний інвентар та інструменти тільки за призначенням. Не використовувати у приміщеннях електрокип’ятильники, чайники та інше (окрім місць, спеціально відведених і обладнаних для цього), не залишати без нагляду ввімкнені в електромережу кондиціонери, комп’ютери , радіоприймачі тощо.

Під час експлуатації електроустановок не дозволяється:

• Використовувати кабелі і проводи із пошкодженою ізоляцією або такою ізоляцією, що втратила захисні властивості;

• Залишати під напругою електричні проводи і кабелі з неізольованими кінцями;

• Переносити ввімкнені прилади та ремонтувати обладнання, яке знаходиться під напругою;

• Залишати без догляду ввімкнені в електромережу нагрівальні прилади, обладнання;

• Користуватися пошкодженими (несправними) розетками;

• Зав’язувати і скручувати електропроводи;

• Застосовувати саморобні подовжувачі, яку не відповідають вимогам ПУЕ щодо переносних (пересувних) електропроводів .

Забороняється самостійно усувати несправності електромережі і електрообладнання.

Черговим учням після закінчення навчально-виховного процесу відключити освітлення ( за винятком чергового освітлення, яке повинно працювати цілодобово), оглянути приміщення, переконатися у відсутності порушень, що можуть призвести до пожежі, і тільки після цього замкнути двері. У разі виявлення порушень доповісти черговому вчителюю, класному керівнику, керівнику навчального закладу або працівнику, який його заміщує.

Кожен учасник навчально-виховного процесу, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо),зобов’язаний : негайно повідомити про це за тел. 101 до пожежної частини (при цьому слід чітко назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, а також своє прізвище); задіяти систему сповіщення людей про пожежу почувши сигнал сповіщення про пожежу, розпочати евакуацію під керівництвом дорослих з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуацію. Забороняється використовувати пожежний інвентар та обладнання для потреб, не пов’язаних із пожежегасінням.

Правила поведінки під час пожежі в навчальному закладі у випадку, коли поруч з учнем нема дорослої людини:

1. Пожежа у твоєму класі, приміщенні навчального закладу, в якому ти знаходишся:

• Якщо можеш вийти з класу через двері, рятуйся сам і допоможи іншим людям;

• Якщо вихід перекрито вогнем, але ти знаходишся не вище другого поверху або поряд є дерево чи пожежна драбина, вибирайся з класу через вікно;

• Під час пожежі не можна ховатися в глухі кути, під парти, шафи, у коморі тощо;

• Захищай органи дихання і закрий щілини під дверима (краще вологими ганчірками);

• Подавай сигнали рятувальникам.

2. Пожежа в коридорі навчального закладу;

• Перш ніж визирнути в коридор, торкнися тильною стороною долоні ручки вхідних дверей. Якщо вона гаряча , не відчиняй, там пожежа;

• Якщо ручка дверей холодна, визирни в коридор. Якщо там вогонь або багато диму, зачини двері;

• Якщо диму небагато, але він йде знизу, це означає, що пожежа на нижніх поверхах. Не спускайся вниз, зайди в клас, зачини двері, чекай на допомогу рятувальників;

• Якщо неможливо залишити приміщення і в тебе є мобільний зв’язок, зателефонуй за номером 101, щоб повідомити про себе. Зачинися у приміщенні з виходом до вікна;

• Якщо пожежа сталася вище поверхом, спускайся вниз сходами, попередньо захистивши органи дихання, .

ІV. Радіаційна безпека, дії у разі надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру

Можливі надзвичайні ситуації та висновки з оцінки обстановки, яка може скластися в разі їх виникнення.

• Радіоактивне забруднення та зараження місцевості в разі аварії на ЧАЕС;

• Зараження сильнодіючими отруйними речовинами ;

• Пожежі на господарських підприємствах;

• Затоплення при інтенсивному таненні снігу у весняний період та паводковому розливі річок;

• Стихійні лиха, що спричиняються явищами природи (снігові бурі, смерчі, урагани та ін.)

Про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій радіоактивного, хімічного, бактеріологічного зараження, катастрофічного затоплення та інших видів небезпеки заклад освіти отримає сповіщення від місцевого штабу ЦО по радіо, телебаченню, пресу.

При аварії на атомній електричній станції:

1.Отримавши повідомлення штабу ЦО про аварію на АЕС, необхідно:

• Оповісти працівників і дітей про аварію та можливе забруднення місцевості і поставити завдання із захисту дітей від ураження (відповідальний – завідуючий освіти);

• Укрити дітей в ЗС. За відсутності ЗС або неможливості їх зайняти укрити в приміщенні та провести додатково його герметизацію (затулити вікна, двері, горища, заклеїти в них щілини (відповідальні - вихователі);

• Організувати та провести йодопрофілактику ( відповідальна – медсестра);

• Прогнозувати радіаційну обстановку за даними місцевого штабу ЦО (відповідальний – керівник закладу освіти);

• Ввести режим радіаційного захисту (відповідальний – керівник закладу освіти);

• Провести додатково герметизацію харчових продуктів, питної води (відповідальний - зав. їдальні);

• Організувати евакуацію працівників і членів їх сімей згідно з вказівками штабу ЦО (відповідальний – керівник закладу освіти).

При аварії на підприємстві з викидом СПОР:

1.Отримавши повідомлення штабу ЦО про аварію на хімічно-небезпечному об’єкті з викидом аміаку (хлору та ін.) та небезпеку хімічного зараження, необхідно:

• негайно оповістити працівників та вивести дітей із зони зараження в безпечне місце (відповідальний - керівник закладу освіти);

• укрити дітей у приміщенні в разі неможливості негайно вийти із зони зараження, провести додатково герметизацію приміщення (відповідальні - вихователі);

• провести додатково герметизацію харчових продуктів, питної води (відповідальний – зав. їдальні);

• евакуювати дітей у безпечне місце після проходження першої хмари забрудненого повітря, якщо евакуація не проведена до її проходження (відповідальні - вихователі);

• виявити уражених дітей та надати їм медичну допомогу; у разі необхідності направити до лікарні (відповідальна - медсестра);

• доповісти начальнику райВО про стан справ (відповідальний – керівник закладу освіти).

При забрудненні ртуттю, її парами:

• негайно повідомити штаб району та санепідемстанцію (відповідальний – керівник закладу освіти);

• вивести дітей із забрудненої території та включити доступ до неї

( відповідальний – керівник закладу освіти);

• зробити механічне вилучення ртуті (зібрати вакуумною від соскою) (відповідальна - медсестра);

• організувати демеркукрізацію та санітарний контроль з її проведенням – утримання парів ртуті в повороті, приміщення після демеркурізації не більш 0,0003 мг/м3 )відповідальний – керівник закладу освіти);

• зробити двічі контроль з інтервалом 7 днів за утриманням парів ртуті (відповідальна - медсестра);

• доповісти начальнику райВО (відповідальний – керівник закладу освіти)

1. Отримавши повідомлення про загрозу затоплення від штабу ЦО необхідно:

• зібрати працівників, довести до них обстановку та поставити завдання відповідно до розпорядження штабу ЦО;

• видати попереднє розпорядження щодо організації усіх видів забезпечення можливих дій;

• погодити з місцевим штабом ЦО послідовність та порядок евакуації із зони затоплення;

• зосередити на верхніх поверхах м’який інвентар та наочне приладдя;

• відключити електрику, газ, воду;

• евакуювати працівників і членів їх сімей.

При снігових бурях, ураганах, смерчах та інших стихійних лихах:

1. Отримавши повідомлення про загрозу снігових бурях, ураганах, смерчах та інших стихійних лихах від штабу ЦО необхідно:

• зібрати працівників, довести до них обстановку та поставити завдання відповідно до розпорядження місцевого штабу ЦО;

• організував ати герметизацію приміщення;

• організувати укріплення окремих елементів будинку;

• підготувати засоби аварійного освітлення;

• створити запас питної води, продуктів харчування;

• під час бурі або інших стихійних лих заборонити вихід із приміщення.

При виникненні надзвичайних ситуацій епідемічного характеру:

1.У разі виникнення і розповсюдження групових та масових інфекційних захворювань необхідно:

• забезпечити виконання заходів та рекомендацій органів охорони здоров’я з профілактики попередження інфекційних захворювань (відповідальні - керівник закладу освіти, медсестра);

• посилити контроль за дотриманням гігієни та протиепідемічного режиму у групах, за станом здоров’я дітей з активного виявлення захворювань (відповідальна – медсестра);

• у разі захворювання дитини або працівника негайно ізолювати його та організувати обстеження (відповідальна – медсестра);

• забезпечити захист продуктів харчування та питної води від зараження;

• організувати лабораторну перевірку питної води та продуктів харчування;

• щоденно проводити дезинфікування приміщень, звернути особливу увагу на об’єкти побуту (відповідальна - медсестра);

• посилити контроль з регулярним профілактичним обстеженням працівників їдальні та буфету ( зав. Їдальні);

• щоденно доповідати начальнику районного управління освіти про захворюваність (відповідальна медсестра);

• доповісти начальнику райВО про захворюваність у закладі освіти (відповідальний - керівник закладу освіти).

Директор штабу ЦО України встановлено чотири ступені готовності ЦО: повсякденний, воєнна загроза і повний.

Введення ступенів готовності ЦО в залежності від обставин може здійснюватись послідовно або відразу вищий, минаючи проміжні.

При повсякденній готовності ЦО здійснюється і забезпечується виконання заходів повсякденного режиму роботи.

Отримавши розпорядження від начальника райВО про перевід ЦО у вищий ступінь готовності, необхідно:

• Зібрати працівників закладу освіти, довести до них обстановку і поставити завдання згідно з отриманням розпорядженням;

• Ввести цілодобове чергування працівників закладу освіти;

• Уточнити заходи на готовність ЦО - воєнна загроза;

• Привести в готовність захисні споруди;

• Організувати прискорене введення в експлуатацію захисних споруд, які будуються за планом поточного року;

• Отримати протигази, індивідуальні протихімічні пакети, медичні аптечки на пункті видачі та зосередити їх у коморі;

• Провести підготовчі заходи із введення режиму світломаскування;

• Провести профілактичні заходи протипожежного захисту;

• Доповісти вищому штабу ЦО про виконані заходи.

При готовності ЦО – військова:

• Довести до працівників обстановку і поставити завдання згідно з отриманням розпорядженням;

• Перевести керівний склад закладу освіти на цілодобовий режим роботи;

• Уточнити заходи на повну готовність ЦО;

• Організувати виготовлення ВМП на 100 відсотків дітей і працівників;

• Привести в готовність усі захисні споруди, підвали та інші заглиблені приміщення;

• Доповісти вищому штабу ЦО про виконані заходи.

При повній готовності ПО:

• Довести до працівників обстановку і поставити завдання про виконання заходів з переведення в повну готовність ЦО;

• Видати дітям і працівникам засоби індивідуального захисту;

• Організувати будівництво найпростішого укриття на 500 чол. (за потреби);

• Уточнити заходи з евакуації;

• Провести заходи із забезпечення світломаскування;

• Доповісти вищому штабу ЦО про виконані заходи.

Правила безпечної поведінки під час землетрусу:

• До значних руйнувань призводять землетруси силою більше 5 балів;

• Під час землетрусу намагатися вийти з будинку, перебуваючи на 1.2 поверхах;

• У приміщенні ховатися в проймах внутрішніх дверей, в арках капітальних стін. Не залишатися в наріжних кімнатах;

• На відкритому місці триматися на безпечній відстані від ліній електропередач , великих будівель, мостів.

Як діяти, опинившись під завалом у зруйнованому будинку:

• Покликати на допомогу;

• Якщо хтось відгукнувся, повідомити місце перебування і що сталося;

• Спокійно чекати, поки розберуть завал;

• Якщо ніхто не чує, спробувати вивільнити руки і ноги;

• Роздивитись, якими предметами завалений;

• Якщо вони не надто важкі, обережно розбирати завал. Намагатися не зачепити те, на чому все тримається;

• Якщо не видно, чим завалений , або предмети, які на вас впали, дуже важкі, терпляче кликати на допомогу кілька годин;

• Якщо ніхто не чує, все-таки спробувати розібратися завал;

• Звільнившись , оглянути себе. Якщо необхідно, надати собі першу допомогу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку;

• Якщо не зможете вибратися з будинку, намагайтеся сповістити про себе (якщо є можливість, скористайтеся телефоном мобільного зв’язку або пейджером, стукайте по трубах опалення, голосно кличте на допомогу);

• Очікувати допомоги, намагайтеся уникнути переохолодження: постеліть щось на підлогу, ляжте на бік, підклавши під себе руку, коліна підтягніть до грудей.

 

Як урятуватися під час пожежі у лісі( степу):

• Відчувши сильний запах диму або побачивши вогонь, перш за все визначте напрям вітру;

• Якщо вітер дме у напрямку пожежі, не лякайтеся, йдіть проти вітру;

• Якщо в лісі горить тільки приґрунтовий покрив (листя, хвоя, трава) це означає, що пожежа – низова. Її фронт можна швидко перебігти, рухаючись проти вітру і захищаючи органи дихання верхнім одягом;

• Якщо в лісі горять дерева або в степу висока трава, це означає, що виникла дуже небезпечна верхова пожежа;

• Якщо поблизу є водойма, за змогою перечекайте у воді, поки пройде фронт вогню, захищайте органи дихання вологим одягом;

• Якщо поблизу немає водойми, рухайтеся перпендикулярно до напряму вітру.

Правила поведінки на підтопленій території:

• Якщо повінь застала вдома, вимкніть електрику та газ, перенесіть необхідні речі на верхні поверхи, на горище, взуйте гумові чоботи, одягніть куртку. Візьміть запас води і продуктів харчуванн4

• Якщо немає можливості вибратися з будинку і пройти до пункту евакуації або на підвищене місце, перейдіть на верхній поверх або горище і кличте на допомогу;

• Якщо вода застала в лісі або в полі, знайдіть предмет, який допоможе утриматися на воді, вийдіть на підвищене місце або залізьте на дерево і кличте на допомогу.

V. Безпека дорожнього руху. Поведінка на вулиці, ознайомлення з правилами дорожнього руху.

В Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху відносяться водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначеному для руху транспортних засобів і пішоходів з усіма розміщеними на ній спорудами. Автомобільні дороги, вулиці поділяються на : загального користування, відомчі та приватні. У місті вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення .

Учні зобов’язані:

• Вивчати правила дорожнього руху і неухильно дотримуватись їх та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

• Створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям, навчальному закладу і громадянам;

• Виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русі поза пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних візках без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячий або інвалідний візок), має право:

• на переважний перетин проїжджої частини по позначених пішохідних переходах;

• за відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим кутом до краю проїжджої частини на дільниці, де вона добре проглядається в обидві сторони;

• вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення необхідних умов для забезпечення безпеки руху.

Учні, вихованці навчального закладу під час знаходження на вулиці за межами навчального закладу зобов’язані:

• рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності - по краю проїжджої частини автомобільної дороги чи вулиці;

• перетинати проїжджу частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;

• керуватися сигналами регулювальника та світлофора ( переходити тільки на зелене світло для пішохода) в місцях, де дорожній рух регулюється;

• не затримуватись і не зупинятися без потреби на проїжджій частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;

• не переходити проїжджу частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами за наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;

• стримуватися від переходу проїжджої частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;

• не виходити на проїжджу частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються;

• молодшим школярам рухатися додому та до школи відповідно до розробленого класоводом безпечного маршруту, який знаходиться в щоденнику учня;

• здійснювати посадку в транспортний засіб лише зі спеціального майданчика, а в разі його відсутності - з тротуару чи узбіччя;

• здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;

• не відволікати увагу водія від керування транспортних засобом (тролейбусом, автобусом, трамваєм, маршрутним таксі);

• під час руху на автомобілі, бути пристебнутим поясом безпеки, а на мотоциклі в застебнутому мотошоломі.

Учень при користуванні велосипедом без двигуна, має право:

• їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності – по краю проїжджої частини дороги, вулиці чи узбіччю.

Учень при користуванні велосипедом без двигуна, зобов'язаний:

• використовувати технічно справний та належним чином обладнаний велосипед;

• не перевозити вантажів, що заважають керувати;

• не перевозити пасажирів, за винятком дітей віком до семи років на спеціально обладнаному сидінні.

VІ. Побутовий травматизм, попередження та дії у разі нещасних випадків у побуті.

Під нещасними випадками в побуті слід розуміти не пов’язані з навчально - виховним процесом травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров’я потерпілих.

Факт ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров’я особи, є листок непрацездатності чи довідка з лікувально-профілактичного закладу. Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі, ведуть реєстрацію нещасних випадків в окремому журналі за встановленою формою.

Причинами нещасного випадку можуть бути: події, пов’язані з транспортом, у тому числі: вхід, вихід з транспортного засобу (автомобіля, автобуса, поїзда, метрополітену, тролейбуса, канатної дороги тощо),дорожньо-транспортні пригоди, з них наїзд або зіткнення транспортних засобів ( автомобіля, мото- і вело техніки, засобів міського електротранспорту, поїздів), пов’язані з дорожньо - будівельною, сільськогосподарською технікою; події, пов’язані з використанням газу в побуті; випадкові падіння потерпілого, у тому числі: під час пересування, з висоти, в колодязі, ями, ємності; випадкова дія механічних сил, у тому числі: падіння предметів, матеріалів , породи, обвали будівель, споруд та їхніх частин; дія предметів та деталей ,що рухаються, обертаються, розплітаються; ураження електричним струмом, у тому числі: у разі доторкання до лінії електропередачі та обірваних проводів, у разі перебування на електропостачальних спорудах, у разі користування побутовими електроприладами, вибухи, у тому числі: боєприпасів, вибухових матеріалів; вплив екстремальних температур (крім пожеж), що призів до опіків, теплових ударів чи обморожень; пожежа, випадкові отруєння, у числі: продуктами харчування та безалкогольними напоями, алкогольними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами, грибами, ліками, медикаментозними препаратами, іншими хімічними та отруйними речовинами ; дія іонізуючого, радіоактивного, електромагнітного випромінювання; самогубство, само пошкодження, голодування, виснаження, утоплення, вбивство чи нанесення ушкоджень іншою особою, використання або контакт з вогнепальною зброєю; контакти з тваринами, комахами, отруйними рослинами та іншими представниками фауни і флори; техногенне та стихійне лихо, дія сил природи.

Місцем нещасного випадку в побуті може бути: навчально – виховний заклад ( ДНЗ,ЗНЗ, інтернат, коледж, інститут тощо), адміністративний будинок, лікувально- профілактичний заклад або донорський пункт, видовищний або спортивний заклад (кінотеатр, театр, стадіон , плавальний басейн, зоопарк тощо) , місце організованого відпочинку (санаторій, профілакторій, будинок та база відпочинку, атракціон). Парк, організований пляж, спортивний та оздоровчий табір, туристична база та база відпочинку тощо), місце для занять спортом (стадіон, спортивний зал, футбольне поле, ковзанка, кінно - спортивна база, спортивний майданчик тощо), торговельний об’єкт (ринок, магазин) або об’єкт громадського харчування (ресторан, кафе, їдальня тощо) місце неорганізованого відпочинку та туризму ( ліс, річка, неорганізований пляж, гори печери тощо), місце проживання (квартира, житловий будинок, дача, домашні та господарські приміщення тощо), спеціальне місце перебування (гуртожиток, лікарня, госпіталь, дитячий будинок, будинок для престарілих, притулок тощо), дача, садова та присадибна ділянки, город, гараж, дорога, вулиця, тротуар, стежка, сходи, транспортні засоби (автобус, трамвай, метрополітен тощо), ліфт будинку.

Одним із видів нещасних випадків у побуті є ураження електричним струмом.

Загальні правила електробезпеки:

Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електричної електрики.

Електротравма - це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Особливості електротравматизму:

• організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна було б визначити наявність електроструму;

• електротравма може виникнути без безпосереднього контракту зі струмопровідниками. Частинами обладнання ( ураження через електричну, дугу, крокову напругу тощо);

• електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричиняє ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання тощо).

Для електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушкоджень, електричних знаків, електрометалізації шкіри, опіків.

Електричний струм, проходячи через організм людини, спричиняє термічну, електролітичні та біологічну дії.

Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, в нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку, що стає причиною серйозних функціональних розладів.

Електротермічна дія струму виявляється в розкладі органічної рідини крові, що призводить до значних порушень її фізико-хімічного складу.

Біологічна дія струму виявляється у подразненні і збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним скороченням м’язів .

Тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.

Правильне користування електроенергією виключає випадки ураження електричним струмом.

Основні вимоги, яких потрібно дотримуватись при користуванні електроенергією: захист від коротких замикань (автомати, пробкові запобіжники) у електропроводці повинен бути завдали справним. Заміна заводських запобіжників, навіть тимчасово, усілякими металевими провідниками („жучками&rdquo може стати причиною нещасного випадку чи пожежі. Основною умовою безпечного застосування електроенергії у приміщеннях є справний стан ізоляції електропроводів, електроприладів і апаратів, електричних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів і світильників, а також електрошнурів, з допомогою яких умикають в електромережу електроприлади, тому необхідно слідкувати за станом ізоляції, забезпечуючи своєчасний ремонт.

Щоб уникнути пошкодження ізоляції, забороняється: підвищувати електропровід на цвяхах, металевих і дерев’яних предметах; перекручувати проводи; закладати провід і шнури за газові і водопровідні труби, за батареї опалення; витягати за шнур вилку з розетки. У будинках де електропроводка зроблена закритим способом під штукатуркою, забивання у довільні місця стіни цвяхів (костилів) для підвішування штор, картин та інших предметів, а також прибивання отворів може призвести до пошкодження схованої електропроводки і ураження електричним струмом. Тому всі подібні роботи треба виконувати, попередньо переконавшись у відсутності в даному місці електропроводки. Освітлювальну арматуру і електролампи небезпечно чистити від забруднення і пилюки при ввімкненому вимикачі, тобто під напругою, мокрими чи вологими ганчірками. Чистку треба виконувати при вимкненому вимикачі сухою ганчіркою, стоячи на підставі , яка не проводить електроструму. Пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, електроприлади і апарати заборонено замінювати під напругою. Для цього прилад, апарат слід вимкнути з електромережі, а при ремонті електропроводки – викрутити запобіжник ( чи вимкнути автомат). Цю роботу повинна виконувати особа, яка обізнана з правилами ремонту. При користуванні переносними приладами, електроінструментами небезпечно одночасно торкатись батареї опалення, водонагрійних труб та інших заземлених металевих конструкцій, тому що при пошкодженні ізоляції електричного приладу через тіло людини, яка доторкнулась до названих металевих конструкцій, пройде небезпечний для організму струм. Небезпека ураження електричним струмом може виникнути також у таких випадках: при користуванні електроприладами із пошкодженою ізоляцією, електроплитками із відкритою спіраллю; саморобними електропечами, електроводонагрівачами, при заповнені водою електронагрівальних приладів (чайників, каструль, самоварів , тощо)., вже увімкнених в електромережу; при порушенні порядку ввімкнення приладу у електромережу необхідно електрошнур спочатку підключити до приладу, а потім до мережі, а не навпаки; при застосуванні оголених кінців проводу замість штепсельних вилок. Діти, не усвідомлюючи небезпеки, доторкаються до електроприладів, увімкнених в електромережу, і часто отримують опіки і більш серйозні травми. Особливо обережним треба бути при користуванні електроенергією у вологим приміщеннях, у приміщеннях із землянкою, цегляною і бетонною підлогою(підвали, ванна кімнати, вбиральня та ін.), які є добрим провідником струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним струмом збільшується. Тому в санвузлах та інших подібних приміщеннях не дозволяється встановлювати вимикачі і штепсельні розетки, користуватись увімкненими в електромережу різними електронагрівальними приладами (плитками, камінами , рефлекторами), пральними машинами і переносними світильниками, а також використовувати стаціонарні світильники без запобіжної арматури.

Пам’ятка для тих, хто опинився в небезпечній ситуації:

• оцініть рівень небезпеки. Якщо ситуація загрожує життю, часу на роздуми немає, дійте негайно;

• якщо загрози життю немає, спочатку заспокойтеся;

• якщо не впораєтеся з ситуацією, складіть план дій і виконуйте його;

• якщо потрібна допомога, зверніться до рятувальних служб, родичів, сусідів, випадкових перехожих;

• якщо допомога не надходить , не втрачайте надії, ситуація може змінитися на краще наступної миті.

 

Правила безпечної поведінки під час грози:

• якщо гроза застала вдома, зачиніть вікна, вимкніть з розеток електроприлади . не виходьте з дому;

• якщо гроза застала надворі, намагайтеся сховатися в найближчому приміщенні;

• якщо під час грози знаходитесь на відкритому місці, сховайтеся в яру, під кущами;

• не ховайтеся від грози під високим поодиноким деревом, високовольтною лінією електропередач, у річці;

• відкладіть на 15-20 м від себе всі металеві речі;

• якщо гроза застала в автомобілі, залишайтеся в ньому.

 

Правила безпечної поведінки в місцях скупчення людей:

• збираючись у місця скупчення людей, відповідно одягніться;

• на концерти, вистави, змагання краще приходити раніше;

• сідайте на місця поблизу виходу;

• після закінчення краще зачекати, поки люди вийдуть;

• у натовпі треба рухатися разом з усіма, намагаючись триматися далі від стін і дверей, до яких можуть притиснути;

• якщо впали, спробуйте підвестись, а якщо це не вдається, згрупуйтеся і захищайте голову руками;

• не ходіть на мітинг і демонстрації протесту. Для дітей там може бути особливо небезпечно.

 

Правила для тих, хто залишається вдома сам:

• ніколи не відчиняйте дверей незнайомим людям, навіть якщо вони представляються працівниками комунальних служб чи міліції:

• ключі від квартири треба носити з собою, надійно заховавши або залишити у сусідів , яким довіряють батьки;

• не слід розповідати нікому про цінні речі, які є вдома.

 

Правила безпечної поведінки на вулиці:

• виконуйте правило п’яти „Не”: не розмовляйте з незнайомцями, не сідайте у машину до незнайомців, не беріть нічого у незнайомців, не звертайте з дороги від школи до дому, не гуляйте надворі після того, як стемніло;

• надворі треба поводитися спокійно та впевнено;

• якщо пізно повертаєтеся додому, уникайте задвірків, пустирів, густих заростей. Краще, якщо батьки зустрінуть і проведуть додому;

• не виносьте із дому дорогі речі;

• пізньої пори не відходьте самі далеко від дому.

 

Дії уразі нещасних випадків у побуті:

• заспокоїтись та заспокоїти оточуючих;

• викликати „швидку допомогу” за телефоном 03;

• при можливості надати потерпілому першу (долікарську) допомогу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку.

VІІ. Перша (долікарська) медична допомога у разі нещасних випадків, надзвичайних подій тощо

При нещасних випадках дуже важливо до приїзду лікаря своєчасно надати першу долікарську допомогу потерпілому. Контроль за організацією надання першої долікарської допомоги, наявністю та комплектністю аптечок, справністю пристосувань та засобів надання першої допомоги , а також навчання учасників навчально-виховного процесу покладається на медичних працівників та адміністрацію навчального закладу.

Схема послідовності дій при наданні першої долікарської допомоги:

1. Вивести потерпілого з оточення, де стався нещасний випадок.

2. Вибрати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпечує спокій.

3. Визначити вид травми (перелом, поранення, опік тощо).

4. Визначити загальний стан потерпілого , встановити, чи не порушені функції життєво важливих органів.

5. Розпочати проведення необхідних заходів:

• Зупинити кровотечу;

• Зафіксувати місце перелому;

• Вжити реанімаційних заходів (оживлення) : штучне дихання, зовнішній масаж серця;

• Обробити ушкоджені частини тіла.

6. Одночасно з наданням долі карської допомоги необхідно викликати швидку допомогу або підготувати транспорт для відправки потерпілого до найближчої медичної установи.

7. Повідомити адміністрацію навчального закладу про те, що трапилось. Важливо знати обставини, за яких сталася травма, умови, які спонукали до її виникнення , та час, годину і навіть хвилини, особливо, коли потерпілий втратив свідомість.

У разі різкого порушення або відсутності дихання, зупинки серця негайно зробити штучне дихання, та зовнішній масаж серця і викликати за телефоном 03 швидку медичну допомогу.

Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом:

якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму:

• Вимкнути рубильник або викрутити запобіжник;

• Вимкнути мережу живлення.

• Сухою палицею відкинути від потерпілого провід, який знаходиться під напругою , відтягти потерпілого від електричних проводів, від струмопровідних частини установки . При напрузі в установках до 1000 В можна взятися за сухий одяг потерпілого, не торкаючись відкритих частин тіла. Слід користуватися гумовими рукавичками або намотати на руку шарф, прогумований плащ і т.п. Рекомендується стати на ізольований предмет (на суху дошку , на згорток сухого спецодягу).

У випадку судорожного обхвату потерпілим електричного проводу, який знаходиться під напругою, розгорнути руки потерпілому, відриваючи його від проводу послідовним відганянням окремих пальців. При цьому працівник, який надає допомогу, повинен бути у діелектричних рукавицях і знаходиться на ізолюючій від землі основі.

При напрузі в електричних установках понад 1000 В рятівник повинен одягти діелектричні боти, рукавиці і діяти діелектричною штангою. Якщо потерпілий при свідомості, його кладуть у зручне положення, накривають теплим покривалом і залишають у стані спокою до прибуття лікаря.

Якщо після звільнення потерпілого від дії струму він не дихає, то потрібно негайно зробити штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця. Найбільш ефективним методом штучного дихання є „з рота в рот” або „з рота в ніс”. Робиться це таким чином: стають з лівого боку від потерпілого, підкладають під його потилицю ліву руку, а правою тиснуть на його лоб. Це забезпечить вільну прохідність гортані. Під лопатки потерпілому кладуть валик зі скрученого одягу, а рот витирають від слизу. Зробивши 2-3 глибоких вдихи, особа, яка надає допомогу, вдуває через марлю або хустку повітря із свого рота в рот або ніс потерпілого. При вдуванні повітря через рот особа, яка надає допомогу, закриває пальцями ніс потерпілого; при вдуванні через ніс потерпілому закривають рот.

Після закінчення вдування повітря рот чи ніс потерпілому дають можливість вільного видиху. Частота вдування повітря потерпілому повинна бути 12-13 разів на хвилину.

За відсутності у потерпілого дихання і пульсу йому потрібно разом зі штучним диханням робити масаж серця. Робиться це так: потерпілого кладуть на спину на підлозі, звільняють грудну клітку від одягу. Особа, яка надає допомогу , знаходиться з лівого боку від потерпілого, долонями двох рук натискує на нижню частину грудної клітки потерпілого з силою, щоб змістити її на 3-4 см. Після кожного натискування потрібно швидко забирати руки з грудної клітки, щоб дати можливість їй випростатись. У такій ситуації операції чергуються. Після 2-3 вдувань повітря роблять 4-6 натискань на грудну клітку. Для перевірки появи пульсу масаж припиняють на 2-3 секунди. Перші ознаки того, що потерпілий приходить до свідомості: поява самостійного дихання, зменшення синюватості шкіри та поява пульсу.

Констатувати смерть має право лише лікар.

Перша допомога при переломах, вивихах, розтягу зв’язок, суглобів, ударах:

При переломах, вивихах необхідно надати потерпілому зручне положення, яке виключає рухи пошкодженої частини тіла. Це досягається шляхом накладання шини, а за її відсутності можна використати палиці, дошки, фанеру і т.д. Шина повинна бути накладена так, щоб були надійно імобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча чи стегна, - то три суглоби. Накладають шину поверх одягу або кладуть під неї що-небудь м’яке - вату, шарф, рушник. Шина повинна бути накладена так, щоб центр її знаходився на рівні перелому, а кінці накладалися на сусідні суглоби по обидва боки перелому. Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. З метою попередження забруднення рани, необхідно змастити поверхню шкіри навколо рани йодом, попередньо зупинивши кровотечу, і накласти стерильну пов’язку.

Особливо небезпечні травми хребта. У таких випадках необхідно обережно, не піднімаючи потерпілого, підсунути під його спину дошку, щит, двері тощо.

При переломі ребер необхідно міцно забинтувати груди або стягнути їх рушником під час видиху. При ушкодженні тазу обережно стягнути його широким рушником, покласти на тверді ноші, а під зігнуті і розведені колінні суглоби підкласти валик.

При переломах і вивихах ключиці у під м’язову западину кладуть вагу або інший матеріал, згинають руку в лікті під прямим кутом і прибинтовують її до тулуба. Рука нижче ліктя повинна перебувати у косинці, яку підв’язують до шиї.

При переломах і вивихах кисті та пальців рук роблять так: кисть руки з вкладеним у долоню жмутом вати, бинта (пальці зігнуті) прикладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліччя і закінчуватися біля кінців пальців, і перебинтовують.

При розтягу зв’язок суглобів – підняти хвору кінцівку догори, накласти холодний компрес та тісну пов’язку, створити спокій до прибуття лікаря.

При ударах забезпечити потерпілому повний спокій, накласти на місце удару холодний компрес. При ударах із синцями не слід класти примочки, місце удару змастити йодом і накласти пов’язку.

Перша допомога при опіках, теплових ударах: при наданні першої допомоги при опіках, теплових ударах слід швидко припинити дію високої температури. Це має особливо велике значення при займанні одягу і при опіках рідиною через одяг. У першому випадку необхідно загасити полум’я, негайно накинувши на людину, яка горить, будь-яку цупку тканину і щільно притиснувши її до тіла. Тліючий одяг знімають або обливають його водою.

При промоканні одягу гарячою водою, його також необхідно облити холодною водою або зірвати. Швидке занурення обпеченого лиця у холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.

Місце опіків кислотами ретельно промивають струменем води протягом 10-15 хв. Обпечене місце промити 5% розчином перманганату калію, або 10% розчином питної соди ( одна чайна ложка на склянку води). На місце опіку накладають бинт. Місце опіків їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном) промивають проточною водою протягом 10-15 хв., потім розчином оцтової кислоти. Місце піків накривають марлею.

Опіки бувають трьох ступенів. При опіках першого ступені з’являється почервоніння, припухлість шкіри. Уражені місця обробляють спиртом, прикладають примочки з розчину перманганату калію і забинтовують. При більш тяжких опіках (ІІ і ІІІ ступенів) обпечені місця спочатку звільняють від одягу, накривають стерильним матеріалом, зверху накладають шар вати і забинтовують. Після перев’язування потерпілого направляють у лікарню. При опіках не слід розрізати пухирів, видаляти смолистих речовин, що прилипли до обпеченого місця, віддирати шматків одягу , які прилипли до рани.

При опіках очей електричною дугою роблять холодні примочки з розчину борної кислоти, потім потерпілого направляють у медичний заклад.

При появі різних ознак теплового або сонячного удару потерпілого виводять на свіже повітря або в тінь, потім його кладуть, розстібають одяг, що стискує, на голову і на серце кладуть холодні компреси, дають пити у великій кількості холодну воду, у тяжких випадках потерпілого обливають холодною водою.

При припиненні дихання або його утрудненні до прибуття лікаря потерпілому роблять штучне дихання.

Перша допомога при обмороженні, переохолодженні: обмороження виникає при місцевій дії холоду на тіло. Холод, діючи на судини, спричиняє їх звуження, внаслідок цього відбувається недостатнє кровопостачання певної ділянки тіла, що проявляється у зблідненні шкіри. Якщо вчасно не буде надано першу допомогу, то це може спричинити відмирання тканини.

Розрізняють три ступені обмороження: І- побіління і втрата чутливості; ІІ - почервоніння і поява „пухирів”; ІІІ – омертвіння тканин, які набувають буро-червоного кольору.

При обмороженні І ступеня слід розтерти обморожені місця тіла сухою теплою тканиною до почервоніння. При обмороженні ІІ і ІІІ ступенів - накласти стерильні сухі пов’язки і забезпечити негайну доставку потерпілого у лікарню.

При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяжкому ступенях – тіло енергійно розтирають вогняною тканиною до почервоніння шкіри , дають багато пити.

Надання першої допомоги при пораненні й кровотечі: перша допомога при пораненні та кровотечі зводиться до обережного накладання на рану індивідуального пакета. При цьому мити рану водою, змивати кров з рани забороняється.

Якщо індивідуального пакета немає, для перев’язування використовуйте чисту носову хустинку. У цьому випадку приготовлену для перев’язування тканину змочіть йодом так, щоб пляма йоду трохи перебільшувала розміри рани.

При кровотечі необхідно підняти поранену кінцівку, закрити рану перев’язувальним матеріалом і притиснути ділянку біля неї на 4-5 хв., не торкаючись рани пальцем. Після цього рану треба забинтувати. Якщо кровотеча продовжується, слід вдатися до здавлювання кровоносних судин за допомогою згинання кінцівки у суглобах, притискування кровоносних судин пальцями, джгутом чи закруткою.

При накладанні джгута спочатку місце накладання обгортають м’яким матеріалом (тканиною, ватою тощо). Потім джгут розтягують і туго перетягують ним попередньо обгорнуту ділянку кінцівки доти, поки не припиниться кровотеча.

За відсутності гумової трубки або стрічки, що розтягується, для джгута застосовують інші матеріали (мотузку, ремінь, рушник тощо). У цьому випадку такий джгут зав’язують вузлом на зовнішньому боці кінцівки і використовують як закрутку. У вузол просувають важіль (паличку, металевий стержень), яким закручують закрутку до припинення кровотечі. Через 1 годину після накладання джгута його попускають на 5-10 хв., щоб не виникла небезпека омертвіння знекровленої кінцівки. При поранені великих судин шиї і верхньої частини грудної клітки джгут не накладається. Кровотеча зупиняється при натисканні пальцем на поражену судину у самому місці поранення; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.

Перша допомога при отруєнні: причиною отруєння є проникнення в організм людини різних токсичних речовин. Захворювання починається через 2-3 год. Інколи через 20-26 год.

Причиною отруєння оксидом вуглецю (ІІ) є вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму. Потерпілому необхідно забезпечити приплив свіжого повітря. Якщо є можливість, - дати подихати киснем. Звільнити потерпілого від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди покласти холодний компрес. У разі припинення дихання необхідно робити штучне дихання.

При отруєнні кислотою, якщо нема симптомів, що свідчать про прорив стравоходу або шлунка, потерпілого слід напоїти розчином питної соди, водою. Про отруєнні лугом потерпілого поять оцтовою водою, лимонним соком. За наявності підозри на прорив ( нестерпний біль за грудною кліткою або в ділянці шлунка) потерпілому не слід нічого давати пити, а негайно транспортувати у лікарню.

При харчовому отруєнні потерпілому кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювання подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Можна дати 8-10 таблеток активованого вугілля. Потім дають багато чаю, але не їжу. Якщо після отруєння пройшло 1-2 год., і отрута надходить вже із шлунку до кишечника, то викликати блювання даремно. У такому випадку необхідно дати потерпілому проносне ( 1-2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишковому тракту потерпілому можна дати розведені крохмаль або молоко.

Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу , необхідне постійне спостереження за потерпілим.

Як діяти при харчовому отруєнні:

• За перших ознак харчового отруєння треба звернутися до лікаря або викликати швидку допомогу;

• Якщо є підозра, цю отруєння спричинили гриби, негайно викликати швидку допомогу – кожна хвилина дорога;

• До прибуття лікарів бажано промити шлунок, а потім випити води або несолодкого чаю.

Перша допомога при ураженні хімічними речовинами:

• Якщо хімічна речовина рідка, її треба негайно змити проточною водою протягом 15-30 хв.;

• Якщо хімічна речовина потрапила в очі, слід промивати їх холодною водою протягом 15-30 хв. Око треба розплющити, а струмінь води спрямовувати до його внутрішнього куточка;

• Якщо речовина суха, її треба струсити чи зняти сухою ганчіркою ( і ніколи не здувати, щоб порошинка не потрапила в очі);

• Тільки після цього уражене місце промивають водою;

• Дію деяких хімічних речовин можна знешкодити. Місце, обпечене оцтовою есенцією, можна обробити мильною водою чи слабким розчином оцтовою есенцією, можна обробити мильною водою чи слабким розчином харчової соди ( 1 чайна ложка на склянку води). А якщо опік спричинено засобом для чищення каналізаційних труб, знадобиться розчин лимонної кислоти (1/2 чайної ложки на склянку води), чи розведений наполовину харчовий оцет;

• Діти і люди похилого віку потребують негайної госпіталізації навіть при незначному ураженні хімічними речовинами;

• За перших ознак отруєння слід викликати швидку допомогу;

• До лікарні треба взяти посуд та етикетку від хімічної речовини яка викликала отруєння.

 

 

ВИТЯГ З «ПОЛОЖЕННЯ ПРО

ДИТЯЧИЙ ОЗДОРОВЧИЙ ЗАКЛАД»

 

Розділ V. Охорона життя і здоров’я дітей

 

5.2. Працівники дитячого оздоровчого заклад, в межах покладених на них обов’язків, несуть персональну відповідальність за безпеку життя і здоров’я дітей, які відпочивають і оздоровлюються в дитячому оздоровчому закладі. Із числа педагогічних працівників та спеціалістів призначається відповідальний за стан охорони здоров’я і життя дітей.

 

5.3. При прийнятті на роботу працівники дитячого оздоровчого закладу проходять обов’язків інструктаж з техніки безпеки, профілактики травматизму, попередження нещасних випадків з дітьми, дотримання санітарно-гігієнічних правил та надання невідкладної долікарської допомоги, інструктаж з питань пожежної безпеки.

 

5.4. Директор дитячого оздоровчого закладу спільно з медичним працівником розробляє та затверджує режим дня з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог та фізіологічних особливостей дітей різного віку.

 

5.5. Споруди, будівлі та інші приміщення дитячого оздоровчого закладу повинні відповідати Правилам пожежної безпеки в Україні (НАПБ А 01.001 – 2004).

 

І Н С Т Р У К Ц І Я

з техніки безпеки під час перебування  в оздоровчому таборі.

 

І. Загальні положення.

         1.1. Оздоровчий табір  є позашкільним  оздоровчо-виховним закладом  і створюється з метою організації змістовного дозвілля  і відпочинку, зміцнення здоров’я, задоволення інтересів і духовних запитів дітей.

         1.2. Оздоровчі табори діють сезонно, розміщуються  у стаціонарних приміщеннях на базі санаторіїв-профілакторіїв.

         1.3. Термін  оздоровлення і відпочинку дітей в таборі визначено відповідними нормативними актами і становить 14 днів.

 

ІІ. Вимоги безпеки  перед початком оздоровлення у таборі.

         2.1. Перед початком оздоровлення учень повинен  ознайомитися з цією інструкцією, правилами безпеки, яких необхідно дотримуватися під час перебування  в таборі.

         2.2. Учень що відправляється в оздоровчий табір повинен мати:

а) медичну довідку дільничного лікаря про стан здоров’я, відсутність педикульозу або санаторно-курортну карту,

б) довідку про отримання щеплення,

в) довідку санепідстанції про санепідоточення

         2.3. Допущені до оздоровлення учні повинні бути відповідно одягнені, не мати при собі предметів, що створюють небезпеку під час перебування у таборі.

         2.4. Відправка на оздоровлення здійснюється тільки  у складі групи з місць та на автобусах, що надаються  управлінням освіти. Учень повинен прибути на місце відправки без  запізнення,  з відповідними документами.

         2.5. Під час руху в автобусі учень виконує розпорядження супроводжуючого вчителя. Забороняється ходити по салону, висовуватися з вікон, кричати.

         2.6. У разі  погіршення самопочуття (нудота, головний біль), негайно повідомити супроводжуючого вчителя.

 

ІІІ Вимоги безпеки під час перебування в оздоровчому таборі.

         3.1.  Оздоровчий табір діє на підставі  власного статуту, затвердженого  його засновниками. В таборі діє свій розклад дня,  виконання якого для дитини є  обов’язковим .

         3.2. У таборі,  з урахуванням  вікових особливостей та інтересів дітей,  створюються загони.

         3.3.  Під час знаходження у оздоровчому таборі учень повинен слідкувати за  особистою гігієною, у разі погіршення самопочуття,  необхідно негайно звернутися до чергового лікаря.

         3.4. Забороняється під час відпочинку пити воду з відкритого водойму, розпалювати багаття, купатися без дозволу вихователя в місцях, не пристосованих для цього.

         3.5. Учень повинен знаходитися на території табору, виходити за огорожу дозволяється тільки з дозволу та під контролем вихователя.

         3.6.  При знаходженні  вибухонебезпечних та незнайомих предметів, зброї - не торкатися і не зрушувати їх з місця. Про  місце знаходження  терміново повідомити  адміністрацію табору.

         3.7. Учень зобов’язаний  дбайливо ставитись до природи, пам’яток історії, культури, брати активну участь в суспільно-корисній роботі.

         3.8.  У разі порушення учнем питань особистої дисципліни,  керівництво табору повідомляє про це управління освіти.

 

ІV. Вимоги безпеки після закінчення оздоровлення.

         4.1. Після закінчення оздоровлення учень повинен провести прибирання приміщення, де проживав, відключити електроприлади.

         4.2.  Під час руху автобусу у зворотному напрямку, учень виконує усі вимоги супроводжуючого вчителя , забороняється ходити по салону, висовуватися  з вікна, кричати.

         4.3. Висадка учнів здійснюється тільки  в місцях їх відправлення на оздоровлення.

 

V. Вимоги безпеки у аварійних ситуаціях (нещасних випадках).

         5.1. У разі нещасного випадку, учень повинен негайно повідомити адміністрацію оздоровчого табору, а потерпілому, при можливості, надати першу долікарську допомогу.

5.2. Схема  послідовності дій при  наданні першої долікарської допомоги:

·                   вивести потерпілого  з оточення, де стався нещасний випадок;

·                   вибрати потерпілому найбільш зручне положення, що  забезпечує спокій;

·                   визначити вид травми (перелом, поранення, опік, тощо);

·                   визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи не порушені функції життєво-важливих  органів,

·                   розпочати проведення  необхідних  заходів: (зупинити кровотечу, зафіксувати місце перелому, вжити  реанімаційні  заходи (оживлення), штучне дихання, зовнішній масаж серця).

 

 

ТЕМАТИЧНІ БЕСІДИ З ДІТЬМИ

 

Тема 1. БЕЗПЕКА НА ВОДІ.

Все живе на Землі: рослини і тварини, життя та діяльність людини тісно пов'язане з водою. Якщо поглянути на географічну карту, видно, що всі населені пункти від величезних міст-мегаполісів до маленьких сіл і селищ розташовані в безпосередній близькості від водоймищ (річок, озер, морів і океанів).

Вода дарує нам величезну радість в будь-якому своєму фізичному стані: твердому (лід, каток, буєрний спорт), рідкому (купання, плавання, плавання на човнах і судах, приготування напоїв та їжі) і газоподібному (пара в сауні).

Але вода вимагає до себе відповідної уваги та обережності. Вона не любить людей недисциплінованих і незнаючих та карає тих, хто нехтує правилами спілкування з нею. Щорічно безліч людей гине на водоймах, приносячи страшне горе своїм рідним і близьким. Мова не йде про стихійні лиха, коли водна стихія обрушується на людей і людські та матеріальні втрати відбуваються не з вини людини. Йдеться про загибель людей через власну необачність або по незнанню основ поведінки на воді і біля неї (на березі, на плавзасобах).

Статистичні дані та засоби масової інформації свідчать, що майже  кожний  день вода забирає життя десятків українців. Серед тих, хто тоне, четверту частину складають діти до 16 років. Половина з них - малюки, залишені без нагляду біля водойм (і не тільки в літню жару під час купань, але і зимою або ранньою весною, провалюючись під лід).

Аналіз надзвичайних ситуацій на воді показує, що 50-70% потерпілих впадають в буйну істерику або прострацію. Лише 15-25% з них можуть діяти без паніки, розумно і рішуче.

Перед літніми канікулами в школах України проводяться обов’язкові інструктажі з правил поведінки на воді і це – правильно і вкрай необхідно. Але, на жаль кількість загиблих або постраждалих на воді не зменшується.

1.2. Вода помилок не пробачає

Як показує статистика, в корабельних аваріях гине менше людей, ніж під час купання.  Якщо проаналізувати причини загибелі дітей на воді, з’ясовується, що основною з них є невміння плавати. Це, перш за все, провина дорослих, які не змогли, не знайшли часу навчити дитину триматися на воді. Стародавні греки, осуджуючи неосвічену людину, казали: «Він не вміє ні писати, ні плавати». На жаль, цю відому нашим пращурам істину нам, людям ХХІ сторіччя,  треба доводити ціною життя дітей.

Друга за значенням причина - залишення дітей без нагляду біля водойм. Варто ще раз нагадати, що безпека дітей на воді забезпечується   супроводом дорослих. Вони зобов'язані не допускати купання дітей в невстановлених місцях, плавання на непристосованих для цього засобах. Пам’ятайте:  в місцях з глибиною 1,5 метрів дозволяється купатися дітям у віці від 12 років і лише тим, які добре вміють плавати.

І третя причина загибелі на воді - недотримання температурного режиму, незнання, а часто - ігнорування правил поведінки у води і на воді, способів порятунку і надання першої медичної допомоги.

Місцем купання  повинен бути обладнаний пляж або спеціальна купальня. Акваторія пляжу - обмежена буйками, дно спокійне за рельєфом, пологе, піщане та перевірене на відсутність сторонніх предметів, які можуть нести небезпеку (скляні пляшки, корчі, водорості тощо). На території пляжу повинні бути щити із засобами порятунку (рятувальні круги, кулі тощо), рятувальний пост, щит із зазначенням умов відпочинку (температура води і повітря, хвилювання, вітер).

Необладнаний пляж (в походах, екскурсіях) обов'язково обстежується досвідченим дорослим. Перевіряється якість дна, відсутність корчів, пеньків, металевих предметів, відсутність водоверті, промислових та інших стоків, якість берега тощо.

Щодо режиму купання, то оптимальними вважаються: температура не менше: води 18°С, повітря 20°С. Після їди повинно пройти 1,5 - 2 години.

Тривалість купання не повинна перевищувати:

·                    15 - 40 хвилин при 24° С;

·                    10 - 30 хвилин при 22° С;

·                    5 - 10 хвилин при 20° С;

·                    3 - 8 хвилин при 18 -19°С.

Заборонено купання при сильному вітрі, грозі, інших несприятливих метеоумовах.

 

1.3. Заходи безпеки при купанні

·        Купатися краще вранці або увечері, коли немає небезпеки перегріву. Температура води повинна бути не нижчою 17-19 градусів тепла.

·        Якщо не вмієш плавати, не заходи у воду глибше за пояс.

·        Плавати можна не більше 20 хвилин, і цей час збільшують поступово, починаючи з 3-5 хвилин.

·        Не можна доводити себе до ознобу. При переохолодженні можуть виникнути судоми, відбутися зупинка дихання, втрата свідомості.

·        Після тривалого перебування на сонці необхідно відійти в тінь, охолонути і тільки потім входити у воду, оскільки при різкому охолоджуванні може наступити рефлекторне скорочення м'язів і зупинка дихання.

·        Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, треба вибирати безпечне місце для купання з твердим, бажано піщаним, не засміченим дном, поступовим схилом. Ніколи не стрибайте в місцях, не обладнаних спеціально: можна ударитися головою об камінь або інший предмет.

·        Не запливайте далеко, оскільки можна не розрахувати своїх сил. Відчувши стомленість, не розгублюйтесь і не прагніть швидше допливти до берега. Слід "відпочити" на воді, перекинувшись на спину і підтримуючи себе на поверхні легкими рухами рук і ніг.

·        Якщо захопило течією, не намагайтеся з нею боротися. Пливіть вниз за течією, поступово, під невеликим кутом, наближаючись до берега.

·        Якщо Ви потрапили у водоверть, наберіть більше повітря в легені, зануртеся у воду і, зробивши сильний ривок убік, спливіть.

·        У водоймах з великою кількістю водоростей пливіть у самої поверхні води, не зачіпаючи рослин і не роблячи різких рухів. Якщо ж руки або ноги заплуталися в стеблах, зробіть зупинку, прийнявши положення "поплавець" і звільниться від них.

·        Не плавайте на надувних матрацах, автомобільних камерах і надувних іграшках. Вітер або течія можуть віднести їх далеко від берега, а хвиля - захлеснути. Якщо із надувних плавзасобів вийде повітря, вони втратять плавучість.

·        Діти до 16 років катаються на човнах та водних велосипедах тільки з дорослими. Не перенавантажуйте човен, водний велосипед.

·        Не пустуйте на воді, не лякайте інших. Неприпустимо організовувати на воді ігри, пов’язані з пірнанням і захватом тих, хто купається.

      

Дуже важливо кожному плавцю навчитися відпочивати на воді:

1 спосіб. Лежачи на спині, спокійно розкинути руки  і ноги, закрити очі, лягти головою на воду, розслабитися, лише злегка допомагаючи собі утримуватися в горизонтальному положенні. Дихайте глибоко, затримуючи повітря в легенях.

2 спосіб. Стиснувшись «поплавцем», вдихнути повітря, занурити обличчя у воду, обійняти коліна руками і притиснути до тіла, стримуючи видих. Потім слідує повільний видих у воду, після якого новий швидкий вдих над водою – і знову «поплавець».

При попаданні води в дихальні шляхи – необхідно підвестися над водою, відкашлятися.

При судомі  необхідно лягти на спину, енергійно розтерти м'яз. Досвідчені плавці мають голку - укол знімає судому. Головне – зберігати спокій, не панікувати. Не соромтеся покликати на допомогу.

1.4. Рятування потопаючого

Потопати може людина, яка не вміє добре плавати, фізично ослаблена або стомлена, яка вживала алкогольні напої або випадково упала в холодну воду. Про те, що людині потрібна допомога можуть свідчити такі ознаки:

·         спроба плисти не призводить до просування вперед;

·         на обличчі людини з’являється вираз відчаю;

·         людина кличе на допомогу або махає руками. щоб привернути увагу;

·         людина намагається наблизитися до плавзасобу, хапається за пліт, човен;

·         людина плескає руками, намагається висунутися з води, щоб набрати повітря замість того, щоб плисти. Ці намаганні мимовільні та продовжуються недовго;

·         тіло у воді знаходиться у вертикальному положенні, ноги не виконують плавальних рухів.

У такій ситуації особливе значення має правильний вибір способу надання допомоги потерпілому. Слід розуміти, що потопаюча людина діє несвідомо та інстинктивно, вона може учепитися за вас і потягнути на дно. У такому випадку ви не тільки не допоможете, але й самі можете потонути.

Справа порятунку на воді далеко не проста і часто під силу лише рятувальникам-професіоналам. Тому, якщо Ви побачили, що людина тоне, кличте на допомогу дорослих, зверніть їх увагу на те, що відбувається. Багато хто з дорослих уміє плавати і зможе надати допомогу потопаючому.

При рятуванні потопаючого ваша мета: витягнути потерпілого на берег з якнайменшою небезпекою для вас. Виберіть найбезпечніший спосіб - дистанційної подачі рятувальних засобів: по можливості залишайтеся на березі і намагайтеся дотягнутися до потопаючого рукою, палицею або киньте йому предмет, що плаває (рятувальний круг, мотузка тощо), так, щоб потопаючий зміг за нього вхопитися.  Стежте за тим, щоб утримувати рівновагу (ухопиться за берегові предмети, чагарник, дерево), оскільки потопаючий може стягнути вас у воду. Не входьте у воду, поки не переконаєтеся що це украй необхідно. Якщо нещастя сталося на мілководді та є змога наблизитися до потопаючого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, тримайте цей засіб так, щоб він був між вам і потерпілим. Міцно стійте ногами на дні, тримайтесь однією рукою за яку-небудь опору, а у разі, коли свідків нещасного випадку багато – утворіть живий ланцюг, міцно взявшись за руки.

Якщо іншого виходу немає і рятувати потопаючого приходиться уплав – пливіть до нього, тримаючи перед собою плаваючий предмет (краще рятувальний круг). Подавайте його на витягнутих руках, щоб потопаючий зміг схопитися за рятувальний засіб, а не за вас. Підтримуйте з потопаючим зоровий та голосовий контакт, підбадьорте його, переконайте працювати ногами у той час, коли ви за допомогою рятувального засобу будете буксувати його до берега. 

Як підпливати до потопаючого.

       У разі відсутності рятувального засобу, до потопаючого краще підпливати ззаду, щоб він не бачив рятувальника. Якщо потопаючий дивиться на рятувальника - метра за 2 -3 слід підпірнути, схопити його за коліна і розвернути спиною до себе.

       Якщо потопаючий зник під водою, слід пірнути з урахуванням течії, і знайшовши його, узяти попід пахви (підходити з боку голови, якщо потопаючий лежить у гору обличчям, або з боку ніг, якщо обличчям вниз) і, відштовхнувшись від дна - спливти.

 

 

 

 

 

Охорона здоров'я та безпека життєдіяльності

 

Правила поведінки на воді та льоду

1. У зимовий період місцеві засоби масової інформації під час публікації або передачі метеозведень чи метеопрогнозів повиннідавати інформацію про товщину та міцність льоду на місцевих водоймах і особливо попереджувати про його ослаблення під час відлиг чи таненні льоду (особливо в районах промислової та аматорської підлідної рибалки та льодових переправ).

2. Перш ніж ступити на лід, дізнайтесь про товщину льодового покриву на водоймі. У різних місцях річок та озер товщина льодового покриву може бути різною. У гирлах річок та приток міцність льоду послаблена течією. 
Міцність льоду можна частково визначити візуально.

На водоймах безпечним уважається лід (при температурі повітря нижче 0 град.):
- для одного пішохода - синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною не менше 5-7 см (лід блакитного кольору - найміцніший, білого - міцність у два рази менше, сірий - свідчить про присутність води в товщі льоду);
- для групи людей масові переправи пішки ) - товщиною не менше 15 см (дистанція в колоні по 4 чоловіка 5 м);
- при масовому катанні на ковзанах - 25 см ;
- для переправи вантажного автомобіля колісного) вагою 15 т - 35 - 43 см (дистанція в колоні не менше 35 м);
- для гусеничного трактора і тягача вагою 20 т - 40-60 см (дистанція в колоні не менше 30 м).

3. При переході замерзлої водойми необхідно користуватись обладнаними льодовими переправами або прокладеними стежками, а за їх відсутності, перш ніж рухатись по льоду, необхідно намітити маршрут та переконатись у міцності льоду за допомогою пешні. Якщо лід недостатньо міцний, то потрібно припинити рух і повертатись своїми слідами, роблячи перші кроки, не відриваючи ноги від поверхні льоду. Категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами ніг.

4. Під час руху по льоду варто звертати увагу на його поверхню, обходити небезпечні місця та ділянки, покриті товстим шаром снігу. Особливу обережність слід проявляти в місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами промислових підприємств, які впадають у водойму, кущами і травою, що виступають на поверхню.

5. При переході по льоду необхідно йти один за одним на відстані 5-6 метрів та бути готовим надати необхідну допомогу людині, яка йде попереду. Транспортування малогабаритних, але важких вантажів проводиться на санях або інших засобах з найбільшою площею опори на поверхню льоду.

6. Користуватись майданчиками для катання на ковзанах, що обладнуються на водоймах, дозволяється лише після ретельної перевірки міцності льоду. Товщина льоду повинна бути не менше 12 см, а при масовому катанні не менше 25 см.

7. При переході водойми на лижах рекомендується користуватись прокладеною лижнею, а за її відсутності - цілиною. Перш ніж рухатись, необхідно відстебнути кріплення лиж та зняти петлі лижних палиць з рук. Якщо є рюкзак або ранець, необхідно їх узяти на одне плече. Відстань між лижниками повинна бути не менше  5-6 метрів. Під час руху лижник, який іде першим, ударами палиць перевіряє міцність льоду та контролює його стан.

8. Під час підлідного лову риби не рекомендується на невеликому майданчику пробивати багато ополонок, стрибати і бігати по льоду, скупчуватись у великі групи. Рибалки повинні пробивати ополонки одну від одної на відстані 5-6 метрів.

9. Кожний рибалка повинен мати з собою рятувальний жилет та лінь довжиною 15-20 м з петлею на одному кінці і вантажем вагою 400-500 г на іншому кінці.

10. Керівники рибних господарств несуть персональну відповідальність за забезпечення заходів безпеки при вилові риби підлідним способом, за організацію надійного візуального і радіозв'язку з риболовецькими бригадами, які перебувають на льоду, за готовність рятувальних засобів, установлення безперервного спостереження за напрямом і силою вітру, рівнем води, зміною течії і станом льоду.

11. Організації, що проводили роботи з вирубки льоду, повинні огороджувати небезпечні ділянки.

12. Під час роботи з вирубки льоду необхідно обов'язково організувати постійне чергування осіб, які пройшли спеціальну підготовку з надання допомоги на льоду. У розпорядженні чергового постійно напоготові повинні бути рятувальні дошки довжиною 4 м, жердина з вірьовкою і петлею, плавучий кінець з плавучою кулею на кінці, рятувальні кола, жилети, пояси, сухі вовняні ковдри у пластикових мішках.

 

 

Правила поведінки на воді

Вода — чудодійний засіб оздоровлення організму. Купання дає людині фізичне та моральне задоволення, допомагає позбутися стресів.
 

Загальні правила поведінки на воді:

1. Купатися можна тільки у спеціально відведених та обладнаних для цього місцях.
2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.
3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/сек, температурі води — не нижче +18° С, повітря — не нижче +24° С.
4. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.
5. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.
6. У воді варто знаходитись не більше 15 хвилин.
7. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.
8. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.
9. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній глибині водоймища.
10. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.
11. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації у чергового по човновій станції.
 

Правилами поведінки на воді забороняється:

1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.
2. Залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.
3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.
4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.
5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які відведені для купання.
7. Вживати спиртні напої під час купання.
8. Забруднювати воду і берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну і одяг у місцях, відведених для купання.
9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.
10. Допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.
11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
12. Заходити глибше, ніж до поясу, дітям, які не вміють плавати.
13. Купання дітей без супроводу дорослих.