Рекомендації учням

Березень 2024

Лютий2024

   Посібник "Про булінг для дітей"   

січень 2024

Онлайн-тренажер для підлітків, як покращити свій психологічний стан з різних проблем

Формування в учнів способів розв'язання конфліктів

Конфлікти є невід’ємною частиною людських стосунків. Найчастіше вони виникають через те, що кожна людина є унікальною, має відмінні від інших погляди, вподобання і переконання, власні інтереси й бажання, які можуть вступати у суперечність з інтересами та бажаннями інших.

Для успішного вирішення конфліктів потрібно володіти багатьма життєвими навичками: самоконтролем, умінням слухати і говорити, висловлювати свої почуття, враховувати думки опонента. Ці вміння допоможуть зменшити кількість стресів у житті, підвищать авторитет, популярність, рівень упевненості та самоповаги.

Типи конфліктів

Слово «конфлікт» походить від латинського слова «confliktus» – зіткнення.

Існують чотири основні типи конфліктів: внутрішньособистісний, міжособистісний, конфлікт між особистістю і групою, міжгруповий конфлікт.

Внутрішньоособистісний конфлікт – це стан, у якому людина має суперечливі і взаємовиключні мотиви, цінності та цілі, з якими вона на цей момент не може впоратися. Внутрішньоособистісний конфлікт виникає, коли бажання і вимоги до себе не збігаються з можливостями для їх досягнення, коли вони розходяться з почуттям обов'язку, коли поведінка людини суперечить її моральним принципам.

Міжособистісний конфлікт – це зіткнення людей із різними поглядами, цілями і характерами, темпераментами, яким складно знаходити спільну мову одне з одним. Міжособистісний конфлікт може виникнути в боротьбі за вплив і авторитет серед інших людей.

Конфлікт між особистістю і групою виникає, якщо особа займає позицію, що відрізняється від позицій групи.

Груповий конфлікт виникає через суперечності двох різних соціальних груп.

Стадії розвитку конфліктів

У розвитку конфліктів виокремлюють п'ять стадій:

1. Виникнення конфліктної ситуації відбувається при зіткненні людей, інтереси і переконання яких істотно різняться.
2. Усвідомлення конфлікту відбувається тоді, коли хоча б один із його учасників починає відчувати дискомфорт у спілкуванні з іншими, критично й недоброзичливо відгукується про них або уникає контактів з ними.
3. Початок відкритого протистояння – момент, коли один з учасників зважується на заяву або погрозу. Інший у відповідь також починає діяти: захищатись або нападати.
4. Ескалація конфлікту. На цьому етапі сторони відкрито заявляють про свої позиції. Вони можуть і не розуміти глибинної сутності конфлікту. Сторони часто вдаються до конфліктогенів – слів або дій, які посилюють конфлікт.
5. Завершення конфлікту можливе в разі його вирішення, втрати інтересу учасників до предмета протистояння або відсторонення одного з опонентів.

Як запобігти ескалації конфлікту

Конфліктогени посилюють емоційне напруження, ображають, породжують бажання захищатися. Найбільша небезпека в тому, що конфліктоген провокує у відповідь новий конфліктоген, а той, своєю чергою, – ще один, і так далі. Кожен наступний конфліктоген діє сильніше за попередній. Так утворюється конфліктний ескалатор.

Способи розв’язання конфліктів

Існують п’ять основних способів розв'язання конфліктів: відсторонення, поступка, боротьба, компроміс і співпраця.

У більшості ситуацій найкраще вирішувати конфлікти через переговори. Однак іноді ліпше відсторонитися від конфлікту чи піти на поступки або рішуче відстоювати свою позицію.

Відсторонення від конфлікту – людина висловлює небажання брати участь у його врегулюванні і захищати власні інтереси. Конфлікт залишається нерозв’язаним і через деякий час може спалахнути знову.

Коли краще відсторонитися від конфлікту:

• коли всім потрібно заспокоїтися;
• коли потрібно продумати аргументи;
• коли немає шансів залагодити суперечку.

Поступка – це спроба пом'якшити конфліктну ситуацію та зберегти стосунки, поступаючись тискові опонента. Пристосування може бути застосовано до конфліктних ситуацій у стосунках між учнем і вчителем, дітьми і батьками, начальником і підлеглим, близькими друзями, подружжям, коли поступається сторона, яка не хоче засмучувати іншу. При цьому одна сторона почувається у програші, оскільки відмовляється від своїх інтересів, бажань, своєї позиції, а інша задоволена тільки результатом, але обидві сторони не задоволені стосунками.

Коли варто поступитися:

• коли розумієш, що не маєш рації;
• коли предмет спору важливіший для інших, ніж для тебе;
• коли розумієш, що втратиш від цього конфлікту набагато більше, ніж знайдеш;
• коли небезпечне будь-яке загострення стосунків (наприклад, у ситуації виживання).

Боротьба – це управління конфліктом через тиск, застосування влади або сили , щоб змусити прийняти свою позицію. До боротьби вдається той, хто має переваги  у фізичній силі, в підтримці з боку інших, у статусі і правах, матеріальних та інших можливостях. Задоволення від такого рішення конфлікту отримує тільки сторона конфлікту, яка прагне добитися свого за будь-яку ціну, але й вона в результаті програє, адже таких людей уникають і не бажають з ними мати справу.

Коли варто рішуче боротися:

• якщо рішення конфлікту іншим способом може зашкодити тобі або близьким;
• якщо опонент може отримати несправедливі переваги;
• коли даєш відсіч зловмисникам.

Компроміс – це врегулювання конфлікту через взаємні поступки. На компроміс  ідуть люди, які готові врахувати інтереси і бажання інших, щоб отримати щось для себе. В результаті компромісу сторони не отримують повного задоволення, але зберігають стосунки.

Співпраця передбачає спільний пошук рішення, яке відповідає інтересам усіх сторін. Обидві сторони хочуть спільно розв’язати проблему, готові обговорювати суть конфлікту для пошуку рішення, яке влаштовуватиме всіх. Як наслідок— стосунки зміцнюються. Співпраця – найкращий спосіб вирішення конфліктів.

Поради щодо ефективного розв’язання конфлікту

• З’ясуйте, що призвело до конфлікту: дії іншої сторони або ваше нерозуміння ситуації. Припускайте краще, намагайтеся з'ясувати, що мав на увазі опонент. Ставте правильні і тактовні запитання.
• Відстоюйте свою позицію, але не тисніть на співрозмовника. Не вимагайте, щоб людина змінилася. Тиск обмежує можливості обох сторін і не сприяє вирішенню конфлікту.
• Стежте за тим, що говорите. Не принижуйте опонента, не узагальнюйте (не використовуйте слова «завжди» і «ніколи»), говоріть про конкретні речі, вирішуйте основну проблему, не чіпляйтеся за дрібниці.
• Стежте за своїми емоціями, не ігноруйте їх, але й не дозволяйте їм керувати вашою поведінкою. Говорячи про те, що ви відчуваєте, ви пояснюєте опонентові вашу позицію («Мене дуже засмучує, коли люди порушують свої обіцянки. Будь ласка, краще не обіцяй того, чого не можеш зробити»).
• Не бійтеся йти на поступки. Поступка не означає поразку, а дає змогу продовжити діалог. Гнучке і творче ставлення до ситуації –одна з умов управління конфліктом.

Навчання навичок розв’язання конфліктів у школі

Значну частину свого життя дитина проводить у школі. Тут вона не лише отримує нові знання, а й спілкується з однокласниками, вчителями. Як вирішувати конфлікти, які бувають види та наслідки конфліктів і як навчитися уникати їх, можна дізнатися на тренінгах, що їх проводять на уроках основ здоров’я або у старшій школі на виховних годинах.

Нижче наведено тренінги, що їх проводять за чинною програмою предмета «Основи здоров’я» для учнів 1-9 класів та в рамках виховних годин у 10 (11) класах. Ознайомлення з цими тренінгами важливе для розуміння того, яким чином досягається набуття життєвих навичок у рамок освітнього процесу.

ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ

         Обираючи професію враховуй свої внутрішні переконання, реальні можливості і здібності, особисті і громадські інтереси. Вибір професії – це довготривалий пошук. Його треба правильно організувати.

• Шанобливо ставтеся до будь-яких видів професійної діяльності.
• Не вибирайте професію «за компанію».
• Особисте ставлення до конкретної людини не переносьте на представника тієї або іншої професії, на саму професію.
• Не захоплюйтесь зовнішньою стороною професії, опановуйте її зміст.

Сім кроків для вибору професії:

1. Складіть список відповідних професій, які подобаються, цікавлять, влаштовують.
2. Складіть перелік вимог до обраної професії.
3. Визначте значущість кожної вимоги.
4. Оцініть свою відповідність вимогам кожної з виділених професій. 
5. Підрахуйте та проаналізуйте результати, яка професія з усього списку більше за інші влаштовує Вас за усіма пунктами.
6. Перевірте результати: обговоріть рішення з друзями, батьками, вчителями, психологом та профконсультантом служби зайнятості.
7. Визначте основні практичні кроки до успіху – навчальний заклад, у якому Ви можете отримати обрану професію, шляхи розвитку в собі професійно важливих якостей, як отримати практичний досвід, як підвищити свою конкурентоспроможність на ринку праці, наприклад, за легкістю (за легкістю, з якою актор створює на сцені образ, насправді стоїть напружена буденна праця).

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИПУСНИКАМ

1. Починайте готуватись до іспитів заздалегідь, частково, зберігаючи спокій.
2. Якщо дуже важко зібратися з силами і думками, намагайтесь запам’ятати спочатку найлегший матеріал, поступово переходьте до вивчення більш складної інформації.
3. Не забувайте про вправи для зняття втоми з очей.
4. Намагайтеся дотримуватись режиму: 8 годин сну, 8 годин підготовки, 8 годин відпочинку.
5. Харчування повинно бути калорійним і багатим на вітаміни.
6. На робочий стіл поставте предмети або картину в жовтій або фіолетовій тональності, ці кольори підвищують інтелектуальну активність.
7. Навчіться складати короткий план відповіді на питання.
8. Враховуйте деякі закономірності запам’ятовування:

• Важкість запам’ятовування росте непропорційно об’єму. Великий текст корисніше за короткий вислів.
• Розподілене вивчення краще концентрованого. Краще вчити з перервами.
• Ефективніше більше часу витрачати на повторення на пам’ять, ніж на просте багаторазове читання.

9 ФАКТІВ ПРО ВАШУ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ

• З 6 до 7 ранку – найкраще працює довготривала пам’ять, уся отримана інформація в цей проміжок часу легко запам’ятовується.
• З 8 до 9 ранку – включається логічне мислення, це найкращий час для будь-якої діяльності, пов’язаної одночасно з запам’ятовуванням та аналітикою.
• З 9 до 10 ранку – оптимальна година для роботи з інформацією та статистикою.
• З 11 до 12 години – ефективність інтелектуальних функцій знижається, можна переключитися на щось нейтральне, наприклад, послухати музику.
• З 11 до 14 години – найкращий час для обіду.
• З 12 до 18 годин – час для активної праці.
• З 21 до 23 години відбувається повний відпочинок розуму та нервової системи.
• З 23 до 1 години ночі – під час сну йде активне відновлення тонкої енергії.
• З 1 до 3 години – людини відновлює емоційну енергію.

ЯК УДОСКОНАЛЮВАТИ СЕБЕ

«Вір у себе. Живи гідно.

Якщо людям потрібно щоб

хтось протягнув їм руку,

зроби це» (Р.Торес)

         В основі будь-якої шкідливої звички лежить залежність людини від чогось. Залежність багатогранна. Куріння, алкоголізм, наркоманія, залежність від ліків, комп’ютера, телебачення, телефону та багато інших. Шкідлива звичка є однією з форм руйнівної поведінки, яка виражається у прагненні відійти від реальності. Шкідлива звичка не вирішує проблему, а ось свободу твоєї поведінки як і свободу вибору вчинків, коло спілкування, спосіб проведення часу вона суттєво обмежує. Людина стає залежною від своєї звички, стає її рабом. При цьому, зверни увагу, що людина робить це цілком добровільно. Це її вибір, і за нього вона повинна нести відповідальність.

         Шкідливі звички як правило базуються на послаблені нашого почуття самоповаги. Низька самоповага йде поряд зі шкідливими звичками, тому в основі звільнення від шкідливих звичок лежить перш за все відновлення позитивного ставлення до самого себе.

         Навчитися подобатися самому собі, любити себе – все це треба робити в першу чергу, якщо ми справді хочемо позбавитися шкідливих звичок. Коли в тебе немає почуття внутрішньої самоповаги, любові до самого себе, ти потрапляєш у полон сприйняття тебе іншими людьми, і тебе можуть легко «підставити», «подавити».

         Якщо ти прагнеш змінитися – дій! Дій так, ніби ти вже володієш цими навичками! Дій і контролюй себе! Тільки ти сам є суддею будь-якої ситуації, а самоконтроль – твій головний помічник у цьому!

         Самооцінку  можна змінити, підвищуючи рівень успіху або знижуючи рівень домагань. Сутність людського життя в тому, що людина перебуває в постійному русі, вона розвивається і змінюється протягом усього життя.

         Існує кілька типів людей. Одні, ніби граючись, вирішують свої проблеми. Інших, навпаки, може «покласти на лопатки» найменша дрібничка.

         Невпевнена в собі людина стримує свої почуття внаслідок відчуття тривожності чи провини. Вона приховує свої бажання та потреби, стримує почуття, не виражає їх відверто і безпосередньо. Такій людині важко сказати «ні», вона уникає спілкування з людьми, які перебувають вище від неї у соціальній ієрархії, уникає ситуацій, які, на її думку, є загрозливими для власного уявлення про себе. Невпевнена в собі людина постійно перебуває в капкані негативних відчуттів – тривоги, страху, провини.

         Агресивна людина порушує права інших, нав’язуючи їм власні бажання, принижуючи й ображаючи їх. Агресивність не базується на зрілій самоповазі, а є фактично спробою задовольнити власні потреби за рахунок самоповаги іншої особистості.

         Упевнена в собі людина знає, що вона має певні права, уміє їх захищати і відстоювати так, щоб це не порушувало спокою й прав інших. Це є свідченням того, що вона також очікує від інших людей певних дій у певній ситуації. Така людина уміє будувати стосунки «на рівних», незалежно від становища, яке вона займає в суспільстві.

         Впевненість у собі спричиняє зростання самоповаги.

         Любов до себе і прийняття себе таким, яким ти є, не означає що ти можеш робити все, що забажається, не рахуючись з іншими людьми. Останнє якраз характеризує людину, яка не любить себе, а тому вимушена захищатися і утверджуватися в навколишньому світі.

         Справжня любов до себе передбачає тверезий самоаналіз і чіткий самоконтроль. Вона не виключає помилок, образ, поразок, але дає змогу людині ставитися до них, як до віх на життєвому шляху. Вона дає змогу розглядати життя як шлях саморозвитку, відкриття власної унікальності, власної індивідуальності.

ПОРАДИ З ПІДВИЩЕННЯ САМОПОВАГИ

         Пам’ятай про свої добрі (позитивні) якості, замість того щоб запам’ятовувати погані.

         У всьому, що ти робиш, намагайся віднайти добре. Привітай себе з цим успіхом.

         Постійно згадуй свої успіхи: дуже легко принижувати себе ухожому конкретному випадку.

         Роби собі приємність, а на залежність не звертай уваги.

         Пробачай собі помилки. Ти можеш ставитися до них суворо, але все ж ти їх припускаєшся. Визнай свою помилку і адекватно компенсуй втрати. Не перекладай провину на інших. Так само не перегни палку, звинувачуючи лише себе.

         Учись любити своє тіло.

Дій так, ніби ти найкращий, легкий у спілкування, надзвичайно розумний, гідний любові та інших радощів буття, і ти будеш таким.

Шукай і приймай допомогу, підтримку й пораду, коли в цьому є потреба.

Стався до себе добре. Твоя самооцінка ніколи не зросте, якщо ти не будеш ставитися до себе як слід. Пам’ятай: той, хто любить себе, виглядає краще, має прекрасне здоров’я і добре ставиться до інших.

Відмовся від переконання, що ти «безнадійний випадок», «невдаха», якого «ніхто не любить».

Учися слухати без оцінок і порівнянь.

Умій сказати «НІ». Інколи ти швидко погоджуєшся зробити те, про що тебе прохають, остерігаючись осуду чи гніву з боку інших людей, аби вони оцінювали тебе позитивно.

Відмовляйся від розмов, бажання помститися, скарг, від усіх непотрібних устремлінь, які підривають твою цілісність і особисту силу.

Пам’ятай, що ти – недосконалий – і це цілком нормально. Ти – людина, яка може помилятися і виправляти свої помилки.

Визнай себе таким, яким ти є – унікальним, оригінальним, людяним.

Живи справжнім, і ти матимеш задоволення від життя.

КІЛЬКА ПОРАД ТОМУ, ХТО ХОЧЕ ЗМІНИТИСЯ

Пам’ятай, що ті – особистість і цінуй це.

         Розвивай у собі прагнення пізнати свою особистість.

         Шукай у собі нестандартність, незвичайність, і вони обов’язково знайдуться.

         Оцінюй себе і свої вчинки критично, а невдачі – з гумором.

         Розвивай дещо іронічне ставлення до самого себе. Це допоможе уникнути зверхності.

ПОРАДИ Е.КАРЛСБЕРГА

(для подолання дратівливості)

1. Спробуй поставити себе на місце іншої людини і поглянути на ситуацію її очима.
2. Намагайся з’ясувати ситуацію, не звинувачуючи іншого, а розкажи йому про те, що відчуваєш.
3. Будь тактовним, але говори правду (інакше нічого не досягнеш). Дипломатія не заважає, якщо вона не надмірна.
4. Не соромся проявити гнів. Коли ж хтось інший, хто гнівається на тебе, не посоромився вибачитися, прояви великодушність.

ТВІЙ ВИБІР, ТВОЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

         Існують цінності абсолютні, вічні (віра, надія, любов), моральні, національні, громадянські, валеологічні, сімейні, цінності особистого життя. Наші духовні цінності впливають на те, як ми витрачаємо власний час, та на наш життєвий вибір.

         Духовні цінності випливають з переконань людини та особистого ставлення. Вони визначають бажаний результат (мету) або ж засіб досягнення мети. Якщо поводитись відповідно до визначеної мети, то досягти її модна значно швидше.

         Сформувати цілісний характер можна за умови правильного вибору. Усі видатні люди, як і ти сам, стикалися зі складними проблемами, і все ж, зберігаючи особисту цілісність, спираючись на моральні цінності, долаючи неприємності, змогли залишити свій слід на віки.

У тобі закладено достатньо можливостей, щоб стати відомою людиною; твоя доля у твоїх руках.  

Дії і вчинки людини, внаслідок яких виникає загроза її життю і здоров’ю, називається ризикованою поведінкою, а ситуація, в яку потрапляє людина, - ситуацією ризику.

         Знаючи, що таке ризикована поведінка, відповідальність, моральність, позитивний і негативний вплив середовища, прагнення до зміни, уміння знаходити аргументи «ЗА» і «ПРОТИ», ти зможеш подолати проблеми, зробити правильний вибір, зумієш допомогти і своїм друзям.   Відповідати за власні дії, вчинки називається відповідальністю.

         Життя і здоров’я людини – це найвищі цінності. Ніхто не має права позбавляти людину життя. Розуміючи цінність людського життя, хотілося б, щоб ти був готовим закласти в собі зерна краси і добра.       Рівень моральності надзвичайно впливає на становлення зрілої особистості, яка поважає не лише себе, а й навколишніх людей. Самоповага також пов’язана з моральністю та її розвитком. Людина повинна усвідомлювати свої щоденні вчинки.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

         Чому я маю бути хорошим? Це запитання неодноразово виникає в кожного. Чому я не можу жити так, як мені того хочеться? Та просто тому, що бути хорошим – означає бути ЛЮДИНОЮ. І якщо ми раптом обираємо інший шлях, то рано чи пізно нам доведеться зіткнутися з наслідками власного вибору.

         Бути хорошим – не означає думати лише про себе. Це означає – приймати людей такими, якими вони є, вміти пробачати, бути чесним, любити і допомагати іншим, співпереживати і проявляти милосердя.

         Моральність – це правила, які визначають поведінку, духовні й душевні якості, які необхідні людини в суспільному житті, а також виконання цих правил. Моральність включає в себе усі норми і принципи, які формують твою особистість і визначають, якою людиною ти станеш.

         Чи запитував ти себе, якою особистістю ти хочеш стати? Ти прагнеш будувати своє життя на зразок тієї людини, якою захоплюєшся; ти схильний наслідувати свого кумира. Це – твій вибір.

         Вибір, який ти робиш, суттєво впливає на твій характер. Твої успіхи в житті значною мірою будуть визначатися твоїм моральним вибором.

         Головне завдання, яке стоїть перед тобою, - зрозуміти себе і вибрати головні орієнтири, шлях, яким ітимеш протягом усього життя.

         Кожні людина прагне мати свій ідеал. Коли в людини є любов, цілісність життя, здоров’я, ідеал, - все буде досягнуте і можливе. Без цього життя людини пусте і нецікаве.

         Найважливіше для людини є творення власного «Я», стосунки з іншими людьми (однолітками, батьками, вчителями).

         Задумайся, будь ласка, чи є в тебе недоліки? Ти їх знайшов у себе і почав переживати. Не сумуй! Доки в тебе є недоліки, завжди існує можливість змінюватися і вдосконалюватися.

         Перш ніж стати на шлях внутрішніх змін, задай собі запитання: а чи потрібно мені змінюватися? Чи влаштовує тебе те, яким ти є зараз? У кожного х нас є приховані можливості, прагнення рости, відрізнятися від інших. Для цього треба позбутися тих звичок, думок і умовностей, які заважають стати самим собою і не дають можливості проявитися власному «Я».

         Найважливіше, що ти можеш у своєму житті, - це творення самого себе. Щоб стати по-справжньому дорослою людиною, необхідно мати багато ідей, проявляти творчість, бути мужнім, твердо і грамотно приймати рішення.

ПЕРЕВАГИ, ЯКІ ТИ ОТРИМАЄШ

ВНАСЛІДОК ТВОЇХ ВНУТРІШНІХ ЗМІН

МОЯ УНІКАЛЬНІСТЬ

         Унікальність – це те, що виявляє окрема, незалежна, самостійна і вільна людина; це процес становлення неповторної, єдиної у своєму роді людини у світі, пов’язаної з визначенням змісту життя.

         Кожна людина народжується унікальною. Ця унікальність має проявитися й реалізуватися у світі.

         Людина народжується безпомічною. Вона довго залежить від своїх батьків. Її пристосування до навколишнього середовища базується на знаннях. У ході розвитку людини як особистості проявляється її індивідуальність, вона поступово відділяється  від батьків.

         Певний період у твоєму житті, коли ти психологічно віддаляєшся від батьків – це підлітковий період, період бурхливих фізіологічних змін. Відбувається переродження організму, ріст і розвиток тіла, статеве дозрівання, що супроводжується «запуском» ендокринної системи, яка відіграє важливу роль у сексуальній діяльності організму. Темпи, послідовність та особливості розвитку обумовлені генетично, різняться у дівчаток і хлопчиків.

         Твоя унікальність є наслідком порівняння себе з іншими. Ти порівнюєш себе і знаходиш щось спільне і відмінне.

         Унікальність неможливо проявити і реалізувати без інших людей. Тільки за участю суспільства, порівнюючи себе з іншими, ти можеш помітити свою несхожість на інших, незвичайність, відмінність та індивідуальність.

         Прагнення бути унікальним, звернути на себе увагу пов’язане з тим, що людина має відчувати власну значимість. Це відчуття залежить від оцінювання її іншими людьми, що в свою чергу залежить від того, наскільки людина сама приймає і визнає себе, від внутрішнього почуття впевненості в собі, від довіри до себе і від самоповаги.

         Унікальність передбачає відмінність однієї людини від інших. У формуванні цих відмінностей беруть учать три сили: природна (генетична), навколишнє середовище і сама людина.

         Перша сила – природна – впливає на формування задатків, які передаються нам генетично і не підлягають прямому впливу людини. Такими є колір очей і волосся, склад тіла і швидкість росту, темперамент і гострота слуху тощо. Вони є основою і задають базові відмінності характеристик людини, зберігаючись на все життя. Друга сила – це вплив середовища (культури, соціального класу, сім’ї та однолітків), в якому розвивається людина. Ця сила спричиняє розвиток характеру, здібностей, переконань і цінностей людини. Ще одна сила – сама людина, здатна сприймати й усвідомлювати себе, а також оцінювати, активно впливати і навіть створювати умови для власного життя, змінюючи себе.

         Найперше, на що звертають люди увагу під час зустрічі, це зовнішність. Пізніше важливим стає уміння спілкуватися, висловлювати свої думки, почуття, емоції. Через деякий час починають проявлятися риси характеру і здібності. І значно пізніше ми починаємо звертати увагу на  інтереси та захоплення, погляди й переконання, цінності людини, на її мрії й наміри відносно власного майбутнього. Усі характеристики, взяті разом, і формують думку про людину, асоціюються з її ім’ям.

         Щоб досягти успіху завжди треба розвивати свої позитивні якості, здібності. А для цього треба багато працювати.

         Люди відрізняються одне від одного і як особистості. Особистість – це стійка система поєднання найяскравіших і найпомітніших характеристик індивідуальності, які визначають пристосованість людини до навколишнього світу, реалізацію внутрішніх можливостей індивіда через програвання ролей. Вона розвивається у взаємодії з іншими людьми і виражається через ставлення до навколишніх людей і, навпаки, через їхнє ставлення до тебе.

         Унікальність пов’язана із сприйняттям і проявом себе як неповторної цілісності. Ми можемо відчути і усвідомити як цілісні неповторну особистість, проявляючи себе у творчості, дружбі, коханні.

         Людина стає вільною, коли починає розуміти, що вона не зобов’язана бути витвором інших людей, сформованою за їхніми очікуваннями і вимогами. Я (людина) не повинна бути жертвою невідомих сил у самому собі. Я все менше і менше стаю результатом тих впливів у мені, які діють поза моїми знаннями, у царині несвідомого. Я все більше стаю архітектором самої себе. Я вільна у прийняті рішень і здійсненні вибору. Я здатна через прийняття своєї індивідуальності прийняти себе такою, якою я є – більшою мірою реалізувати свою унікальність, свій потенціал.