Підпрофілактикою правопорушень серед дітей слід розуміти діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіоні, в сім’ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.

ПРОФІЛАКТИКА ДЕСТРУКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ Навчально-методичний посібник

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Сьогодні в Україні, як і в усьому світі, найвищою цінністю визначено забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Особливу увагу приділено неповнолітнім, які є однією з найбільш незахищених верств населення, що зумовлює необхідність створення особливих умов для забезпечення та реалізації їхніх прав.

Міжнародно-правові принципи та норми закріплюють особливий статус неповнолітнього, у тому числі й того, який порушив закон, і вимагають більш лояльного, у порівнянні з дорослими, ставлення сіх держав, що прийняли відповідні зобов’язання.

Правопорушення серед дітей – це своєрідний барометр, який визначає рівень морального стану суспільства.

Протиправний шлях неповнолітнього часто починається з виявів девіантної поведінки в дитинстві, а пізніше переростає у вчинення адміністративних правопорушень або злочинів. При цьому, важливим є своєчасне реагування батьків, оточуючих, держави в особі відповідних органів на протиправну поведінку дітей.

ЩО Є ПІДСТАВОЮ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ?

Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку.

ЯКІ ЗАХОДИ ВПЛИВУ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ?

За вчинення адміністративного правопорушення до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
попередження;
догана або сувора догана;
передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Найменш суворим заходом є зобов’язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєння діяння і покаявся в ньому. Публічність вибачення при цьому полягає у здійсненні його в присутності інших осіб. Питання про форму публічного вибачення вирішує орган адміністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.

Попередження – суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному оголошені органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження неповнолітнього правопорушника і його поведінки, яка виявилась у скоєнні адміністративного проступку, що не становить значної суспільної небезпеки.

Догана або сувора догана є заходами морально-психологічного впливу, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування анти-суспільної установки.

Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, складається з накладення на вказаних осіб органом адміністративної юрисдикції зобов’язання з посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-виховних заходів; роз’яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки неповнолітнього та ін. Передавати неповнолітнього правопорушника під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, доцільно лише в разі їх згоди і здатності забезпечувати нагляд і відповідний виховний вплив на неповнолітнього. Бажання і згода останнього при цьому не враховується.

У разі вчинення особами віком від 16 до 18 років таких адміністративних правопорушень, як «Незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах» (ст. 44 КУпАП), «Дрібне викрадення чужого майна» (ст.51 КУпАП), «Пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невживання необхідних заходів щодо їх усунення» (ст.139 КУпАП), та адміністративних правопорушень, передбачених статтями 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неповнолітні особи підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24 КУпАП.

ЯКІ АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НАЙЧАСТІШЕ ВЧИНЯЮТЬСЯ НЕПОВНОЛІТНІМИ ОСОБАМИ?

Найчастіше неповнолітніми особами вчиняються такі адміністративні правопорушення, як:

дрібне викрадення чужого майна;
дрібне хуліганство;
розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді;
азартні ігри, ворожіння в громадських місцях, тощо;
куріння тютюнових виробів у заборонених місцях.

Кожне правопорушення має свій склад.

Об’єкт адміністративного проступку – цінності, які взяті під охорону нормами адміністративного права і на які посягнув правопорушник.
Об’єктивна сторона – зовнішній прояв противоправної поведінки, яка завжди є діянням, але може набувати форми дії або бездіяльності.
Суб’єкт адміністративного проступку – осудна особа, що досягла на момент скоєння проступку 16 років, або особа, яка займає керівну посаду (службова чи посадова особа).
Суб’єктивна сторона – внутрішнє психічне ставлення правопорушника до свого протиправного діяння та його суспільно небажаних наслідків.

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВЧИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ

НЕПОВНОЛІТНІМИ

На думку науковців та дослідників, основними причинами правопорушень неповнолітніх є :

Соціально-економічні: зубожіння населення; відсутність цивілізованих ринкових відносин; розвиток тіньової економіки; зростання в суспільстві соціальної напруги, рівня безробіття, зокрема серед молоді.
Несприятливе сімейне оточення.
Проблеми у взаємостосунках неповнолітнього в шкільному середовищі.
Негативний вплив позашкільного середовища: скорочення системи дозвілля для неповнолітніх призводить до незайнятості вільного часу дітей та підлітків; негативний вплив засобів масової інформації, що пропагують культ фізичної сили та агресії.
Вікові особливості психіки підлітків, які сприяють анти суспільним проявам.
Біологічними та генетичними причинами вчинення неповнолітніми правопорушень є порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму; вроджені психопатії; мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку. Також можуть виокремлюватися і інші причини вчинення правопорушень неповнолітніми.

ЯКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕДБАЧЕНА ЗА НЕВИКОНАННЯ БАТЬКАМИ АБО ОСОБАМИ, ЩО ЇХ ЗАМІНЮЮТЬ,

ОБОВ’ЯЗКІВ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ?

Згідно з положенням ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено наступне:

ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Суб’єктом злочину є фізична особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу України може наставати кримінальна відповідальність.

Кримінально-правова відповідальність – це різновид ретроспективної (негативної) юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні міри кримінального покарання до фізичних осіб, винних у вчиненні злочину.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Разом з тим, згідно з положенням ч.2 ст.22 Кримінального кодексу України, особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише у наступних статтях:

умисне вбивство (ст.115-117);
посягання на життя державного або громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування, судді, народного засідателя порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правомірної допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443);
умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398);
умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398);
диверсію (ст.113);
бандитизм (ст.257);
терористичний акт (ст.258);
заручників (ст.147, 349);
згвалування (ст.152);
насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст.153);
крадіжку (ст.185, частина перша статей 262, 308);
грабіж (ст. 186, 262, 308);
розбій (ст.187, частина третя статей 262, 308);
вимагання (ст.189, 262, 308);
умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частина друга та третя ст.399);
пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст.277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст.278);
незаконне заволодіння транспортним засобом (ч.2, ч.3 ст.289);
хуліганство (ст.296).

В ЯКИХ ВИПАДКАХ НЕПОВНОЛІТНЯ ОСОБА МОЖЕ БУТИ

ЗВІЛЬНЕНА ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?

Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання.

У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст.105 ККУ:

застереження;
обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Стаття 98 ККУ: до неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань:

штраф;
громадські роботи;
виправні роботи;
арешт;
позбавлення волі на певний строк.

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Найбільш поширеними серед дітей є такі види злочинів: крадіжки, грабежі, шахрайство, розбої, хуліганство, незаконне заволодіння транспортними засобами, злочини у сфері обігу наркотичних засобів.

Останніми роками спостерігається збільшення кількості тяжких злочинів.

До причин та умов належать:

значний розрив у матеріальному забезпеченні дітей, вихідців із різних соціальних груп;
бездоглядність як відсутність належного контролю з боку сім’ї та освітніх установ за поведінкою, зв’язками, проведенням часу неповнолітніх;
безпритульність неповнолітніх потерпілих, яка сприяє створенню ситуації та приводів для злочинів;
розпад системи працевлаштування підлітків;
відсутність достатньої мережі клубних, спортивних і громадських установ для підлітків;
проникнення в середовище молоді стандартів буденної поведінки, не сумісних з ціннісними орієнтаціями нашого суспільства (культ сили, жорстокості, культ наркотиків, сексу тощо);
тривала відсутність занять у неповнолітніх, які залишили навчання, також зумовлює виникнення антигромадських поглядів і звичок, які можуть реалізуватися в ситуативних злочинах або спричинити входження до злочинної групи;
збільшення частки дітей і підлітків з відставанням в інтелектуальному, вольовому та психічному розвиткові та інші.

ЧИ НЕСУТЬ БАТЬКИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ, СКОЄНІ МАЛОЛІТНІМИ, НЕПОВНОЛІТНІМИ ДІТЬМИ?

Кримінальну відповідальність батьків за злочини, скоєнні малолітніми та неповнолітніми дітьми законодавець не передбачає. Але батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, у тому числі і заподіяну у результаті злочину.

Відповідно до статті 1178 Цивільного кодексу України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО СТАЛОСЯ ПРАВОПОРУШЕННЯ?

ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА ТА ПРАВОПОРУШЕННЯ

Коли людина діє відповідно до встановлених норм права, її поведінку називають правомірною. Однак, на жаль, так буває не завжди. Інколи люди порушують установлені правила, тоді йдеться про правопорушення.

Правопорушення – це винна дія або бездіяльність особи, яка порушує встановлені норми права, завдає шкоди й спричиняє юридичну відповідальність.

Із слова правопорушення випливає перша та основна ознака – порушення певних правових норм. Зверніть увагу: порушення не будь-яких правил, а саме норм права! Якщо дії людини не регулюються нормами права, не заборонені ними, тоді не йдеться про правопорушення.

Важливо те, що правопорушенням може бути як дія, так і бездіяльність. Убивця чи злодій свідомо вчиняє протизаконні дії. Однак, коли керівник підприємства не платить податки, коли досягнувши 14-річчя, юнак не отримує своєчасно паспорт, теж порушується закон, але порушення є не дії, а навпаки – їхня відсутність, бездіяльність.

Ознакою правопорушення є шкода, яку воно обов’язково завдає. Якщо йдеться про крадіжку чи пошкодження автомобіля в аварії це матіральна шкода. Якщо внаслідок правопорушення надано шкоди здоров’ю особи – це фізична шкода. А якщо внаслідок правопорушення особі було завдано душевних страждань, постраждала її репутація, авторитет тощо – шкоду називають моральною.

Обов’язковою ознакою правопорушення є вина того, хто його скоїв. Вина може бути умисною або з необережності.

Особу, яка вчинила правопорушення, називають правопорушником.

Правопорушення бувають різними. Кримінальні правопорушення називають злочинами.

ХТО МОЖЕ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ПОЛІЦІЇ З ПОВІДОМЛЕННЯМ

ПРО ЗЛОЧИН?

До поліції може звертатися як особа, якій завдали шкоди (і тоді ця особа має бути визнана потерпілою), так і особа, якій стало відомо про злочин (і тоді вона матиме статус заявника). Проте залежно від статусу ця людина матиме різні права під час розслідування.

КОЛИ ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ПОРУШЕННЯ

ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

Негайно повідомте про це до поліції на телефон спецлінії «102» та дочекайтеся прибуття правоохоронців для надання свідчень.

ВИ СТАЛИ СВІДКОМ АБО ЖЕРТВОЮ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

У такому випадку вам потрібно негайно повідомити про це в поліцію на телефон спецлінії «102» або ж звернутися з письмовою заявою.

Назвіть правоохоронцям своє прізвище, ім'я, по-батькові, число, місяць, рік народження, місце свого проживання, номер мобільного телефону (щоб працівники поліції могли зв'язатися з вами) та адресу місця події.

Обов'язково дочекайтеся приїзду працівників поліції та повідомте про все, що ви бачили або що з вами сталося.

Якщо ж ви стали свідком кримінального правопорушення, важливо запам'ятати зовнішність зловмисника: одяг, наявність особливих прикмет (борода, вуса, родимі плями, татуювання, шрами і т.д.), анатомічні особливості (кульгавість), дефекти мови тощо.

У разі наявності свідків, попросіть їх зачекати разом із вами прибуття працівників поліції. Якщо ж вони не мають можливості залишитися на місці події, занотуйте їхні повні дані, місце проживання та контактні телефони.

ВИ АБО ВАШІ БЛИЗЬКІ СТАЛИ ЖЕРТВОЮ

НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

«Насильство в сім’ї» – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю». Насильство є одним із засобів, що забезпечують панування однієї людини над іншою. Це такий примус, така шкода, що здійснюються поза волі тих, проти кого вони спрямовані.

Якщо ви або ваші близькі стали жертвою насильства в сім’ї у такому випадку вам необхідно звернутися до управління або відділу у справах сім’ї та молоді місцевої держадміністрації або до поліції. Відмова у прийнятті й розгляді заяви не допускається.

Необхідно знати, що прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалої людини або ж стосовно якої існує загроза вчинення насильства.

У заяві зазначаються:

прізвище, ім'я та по батькові постраждалого;
місце проживання постраждалого або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства.
інформація про те, ким вчинено насильство в сім'ї, час і місце його вчинення, умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування, інші обставини вчинення насильства в сім'ї.

Відомості про особисте життя та інша інформація, що міститься в заяві, не підлягають розголошенню.

ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ АБО ЗНИКЛА

Якщо ваша дитина стала жертвою кримінального правопорушення або вам відомо про факт його вчинення, негайно повідомте про це в поліцію.

Заяву можна оформити письмово або зробити усно за номером телефону спецлінії «102».

У разі безвісного зникнення дитини вам необхідно діяти наступним чином:

Після того, як ви виявили відсутність дитини упродовж тривалого часу, зверніться із заявою до поліції або повідомте про це на телефон спецлінії «102».
До поліції візьміть із собою фотографію, що відповідає віку дитини із чітким зображенням обличчя.
Надайте поліцейським якомога більше інформації про дитину: її звички, вподобання, інформацію про стан здоров'я, зразки біологічного матеріалу, номер мобільного телефону (IMEI), коло спілкування, відвідування соціальних мереж, чи з задоволенням дитина ходила до школи, а також про що востаннє говорили з дитиною.

Також, аби розшук був успішним, постійно інформуйте правоохоронців про нові відомості стосовно розшукуваної дитини.

ЗНИКЛА БЛИЗЬКА ЛЮДИНА

У такому випадку Вам необхідно негайно звернутися до поліції. Заяву або повідомлення можна оформити письмово або усно, зателефонувавши на телефон спецлінії «102».

Заява або повідомлення про зникнення приймається поліцією у день звернення громадян, незалежно від місця зникнення людини.

Вам необхідно надати більше інформації про зниклу особу, а саме:

зовнішній опис;
наявність шрамів, татуювань, інших особливих прикмет;
опис одягу;
наявність мобільного телефону, автотранспорту, тощо.

Візьміть із собою фотокартку зниклої людини.

Інформацію про зникнення людини впродовж доби розміщують в інформаційно-пошуковій системі.

Також повідомляємо, що працівники поліції не можуть відмовити Вам у прийомі заяви чи повідомлення про зникнення особи. Відмова з будь-яких причин тягне за собою дисциплінарну відповідальність.

ЯКІ ПРАВА МАЄ ЗАЯВНИК?

Після того як заяву про злочин зареєстровано, заявник має право отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, витяг з ЄРДР; подавати на підтвердження своєї заяви речі й документи, а також отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

ЯКІ ПРАВА МАЄ ПОТЕРПІЛИЙ?

Людина, яка має статус потерпілого, отримує більше можливостей контролювати, що відбувається в провадженні, аніж заявник.

Потерпілий може подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді або суду, брати участь у слідчих діях, заявляти відводи та клопотання, оскаржувати дії або бездіяльність слідства, а також кваліфікацію злочину (наприклад, якщо для нього є принциповим врахувати мотив ненависті й він наполягає на тому, щоб злочин кваліфікували за 161-ю статтею Кримінального кодексу – порушення рівноправності громадян), ознайомлюватись із матеріалами справи, які стосуються його безпосередньо, та ін.

Права й обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

ЯКІ ОБОВ’ЯЗКИ МАЄ ПОТЕРПІЛИЙ?

Потерпілий зобов'язується прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а якщо це зробити неможливо – завчасно попередити; не перешкоджати встановленню обставин злочину; не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомостей, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.

Розголошувати таку інформацію можна тільки з письмового дозволу слідчого або прокурора та в тому обсязі, в якому вони визнають це припустимим. Але згадана норма поширюється тільки на тих осіб, яких було попереджено в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати таких даних.

Уважно читати документи, які вам дають на підпис під час розслідування.

ЯК НЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ ПРАВОПОРУШЕННЯ?

Сучасне життя повне несподіванок, деколи неприємних і небезпечних. Ліфт, під'їзд, темний провулок… - потенційно небезпечних місць багато.

Найчастіше злочинці вибирають самотню жертву в безлюдному місці – на зупинці громадського транспорту або в тихому сквері. А тому, якщо ви розумієте, що опинилися в ситуації, яка може мати негативні для вас наслідки, доводиться розраховувати лише на свої сили!

Не все, звичайно, залежить від вас, але якщо дотримуватися деяких елементарних правил, а саме – поводитися обережніше, то вірогідність вберегти своє життя, здоров'я і майно від злочинних посягань значно зросте.

Що ж треба робити в небезпечних ситуаціях? Пропонуємо поради щодо забезпечення власної безпеки. Звичайно, вони не є панацеєю від усіх бід, але якоюсь мірою зможуть сприяти зниженню ризику стати жертвою злочину. Комусь вони здадуться простими й наївними, але в їхній простоті – ефективність, а іноді й порятунок для тих, хто ними скористається. Почнемо з того, як забезпечити власну безпеку, коли ви знаходитеся на вулиці.

По-перше, перед виходом із будинку обов'язково сплануйте ваш майбутній маршрут, продумайте можливі варіанти доріг до місця роботи (навчання), до друзів та ін., сплануйте найкоротший та найбезпечніший шлях і частіше міняйте звичні маршрути.

Повідомите близьких особисто або залиште записку про те, куди ви йдете і коли повернетеся.

Обов'язково запам'ятайте місцезнаходження відділів поліції та опорних пунктів охорони порядку, розташованих на шляху слідування. Якщо таких немає – ви завжди можете викликати поліцію, зателефонувавши за єдиним номером для мобільних і стаціонарних телефонів «102».

Якщо вам трапиться повертатися додому пізно увечері, то краще заздалегідь продумайте свій шлях. При цьому намагайтеся уникати короткої дороги, яка пролягає через двори, звалища, кладовища, пустирі, погано освітлені вулиці, а також ділянки, що щільно заросли деревами або кущами. Пам'ятаєте, що краще подовжити маршрут, але йти через людні місця. У темних і погано освітлених кварталах ходіть посередині вулиці.

Ідіть по тротуару завжди назустріч напряму вуличного руху та ближче до бордюру: в цьому випадку ніхто не зможе непомітно під'їхати до вас на машині ззаду, ви також зменшите ризик раптового нападу з боку зловмисника, який ховається в темній арці або підворітті.

У разі, коли на вулиці до вас під'їхала машина і водій став поводитися агресивно, закричіть і тікайте у напрямі, протилежному руху автомобіля. Це дозволить виграти життєво важливі секунди, аби втекти і, крім того, ускладнити водієві переслідування.

Ніколи не погоджуйтеся на пропозицію незнайомого водія «підвезти» й уникайте підходити впритул до автомобілів, що стоять. Остерігайтеся автомашин, які стоять, із працюючим двигуном і людьми усередині.

Якщо машина гальмує, а пасажири просять показати їм дорогу (особливо у темний час доби), розмовляйте з ними, стоячи на безпечній відстані. Не підходьте до автомобіля ближче, ніж на відстань витягнутої руки.

Не слухайте на вулиці плеєр: у навушниках неможливо розпізнати звуки, які могли би попередити вас про небезпеку (наприклад, кроки за спиною, шум у кущах та ін.).

Через погано освітлені місця ходіть обережно. Краще не проходити через них поодинці, скористайтеся товариством інших людей, які йдуть у тому ж напрямі (вони вас охоронятимуть, самі того не підозрюючи).

Побачивши попереду галасливу групу підлітків, коли поблизу немає інших людей, краще перейдіть на інший бік вулиці або пошукайте безпечне людне місце.

Не підходь до під’їзд, коли там маячить незнайомець. Дочекайся сусіда з великою собакою, з дитячою коляскою.

Не заходь в під’їзд, якщо він погано освітлений, а на сходах є люди. Попроси кого-небудь з близьких тебе зустрічати і проводжати.

Будь дуже обережний при знайомствах. Ніколи не погоджуйся йти в гості до незнайомців. Якщо незнайомець з жінкою, це не гарантія безпеки.

Якщо на вулиці хтось довго і наполегливо йде за тобою, звернись до патрульного, будь-якої людини у формі, людей з дітьми, зайди в магазин, звернись до охоронця, адміністратора, подзвони додому, щоб тебе забрали. Не соромлячись голосно звернись до будь-якої людини, яка викликає довіру.

Не виставляй на загальний огляд ключі від будинку, телефон, дорогі прикраси, гаманець.

Якщо ти загубився, зайди в перший-ліпший магазин, кінотеатр, лікарню, аптеку, відділення поліції. Попроси зв’язатися з твоїми батьками.

На всі вмовляння незнайомих піти з ними пошукати твоїх батьків або пропозиції підвести тебе додому ти повинен сказати «ні!»

Якщо незнайомець пропонує заробити великі гроші, не погоджуйся.

Якщо тебе насильно саджають у машину, кричи: «Мене звати….. Мій телефон…. Подзвоніть батькам!» або «Мене хочуть вкрасти! Я не знаю цих людей! Зателефонуйте в поліцію» Текст повинен бути максимально коротким і не містити зайвої інформації. Ти зобов’язаний пам’ятати його завжди.

Злочинці – люди різні, але всі вони схожі в одному: застигають тебе зненацька і грають на твоїй довірливості і наївності.

І, найголовніше, завжди пам'ятайте, що нехтуючи простими правилами власної безпеки, ви легко можете стати жертвою зловмисників!

ПАМ’ЯТКА

Не носити коштовних прикрас. Не одягати одяг, що провокує.
Не розмовляти з незнайомими людьми. Не відчиняти двері незнайомим.
Не носити із собою великої суми грошей.
Не приймати подарунків від незнайомих людей.
Не входити до ліфту або інших темних приміщень з незнайомою людиною.
Не гуляти поблизу пустирів, нежилих приміщень, будівельних майданчиків тощо.
За жодних обставин не сідати в автомобіль до незнайомих людей.
Не перебувати одному на вулиці в темну пору доби.

БУДЬ ОБЕРЕЖНИЙ! БУДЬ ЗАВЖДИ НАПОГОТОВІ!

До нападу – дізнайся заздалегідь, хто може тобі допомогти.

Під час нападу – обороняйся і захищай себе, клич на допомогу якомога голосніше, намагайся викликати поліцію.

Після нападу – розкажи про свою біду людям, яким ти довіряєш, подзвони в кризовий центр.

НІХТО НЕ ЗАСЛУГОВУЄ НА НАСИЛЬСТВО

Не вини себе, коли тебе б’ють, ображають, грабують, ґвалтують.

Якщо це станеться знову – це може стати ще небезпечніше.

Звернись за допомогою зараз !